Полонені темрявою

Тіні навколо ставали густішими і наче рухалися, охоплюючи кожен куточок простору, де стояли друзі. Їхні серця почали битися швидше, і вони розуміли, що це не просто випадкове явище — хранителі темряви були тут.

Макс зробив крок назад, намагаючись зрозуміти, звідки може з’явитися загроза. Аня тримала в руках книгу з символами, намагаючись швидко знайти щось, що могло б допомогти їм захиститися. Левко ж уже витягнув ліхтарик і почав розмахувати ним у різні боки, намагаючись розсіяти тіні, але це було марно.

«Ми потрапили в пастку», — тихо сказав він, піднімаючи голову.

З темряви повільно вийшов той самий незнайомець, якого Макс бачив біля свого будинку. Його обличчя було освітлене місячним світлом, і зловісна посмішка грала на його губах.

«Я ж попереджав, що ви ще заплатите за свої дії», — сказав він, звертаючись до Макса. «Ти і твої друзі розпечатали те, що не належало вам».

Аня зірвалася з місця. «Ми знищили книгу! Ми не дали темряві повернутися!»

Чоловік насмішкувато подивився на неї. «Книга була лише провідником. Ви думали, що знищили її, але насправді ви пробудили щось набагато гірше. І зараз це пробуджене жадає сили, яку ви їй не дали. Ви ж заховали Печатку. Але це ненадовго. Вона вже близько, і я поверну її».

Левко зробив крок вперед. «Ми не дозволимо тобі відновити темряву».

Незнайомець лише знизав плечима. «А ви думали, що зможете мене зупинити? Хранителі завжди стежать. І сьогодні вам не вдасться втекти».

Темрява раптово почала зжиматися, затягуючи друзів у коло. Вони намагалися вирватися, але тіні були міцними, мов кайдани. Макс спробував крикнути, але його голос зник у мороці.

Вир порятунку

Тіні поглинали їх, затягуючи у світ темряви. Свідомість друзів почала розчинятися, ніби вони занурювалися у безмежну порожнечу. Усі троє втратили відчуття часу й простору, провалюючись у потік кошмарів, які тепер почали керувати ними.

Аня намагалася зібратися з думками. Вона розуміла, що їх тримають у полоні між світами, і якби вони не вирвалися звідти, темрява поглинула б їх назавжди. Але вона також знала, що сила світла все ще існує.

Зосередившись, вона почала шепотіти слова зі старого ритуалу, які вони вивчили, поки досліджували книгу. Її голос, хоча й слабкий, поступово ставав гучнішим. Макс і Левко, почувши її, приєдналися до заклику. Світло почало пробиватися крізь тіні, поступово розриваючи їхні пута.

«Ми можемо це зробити!» — крикнула Аня.

Зусиллям волі друзі вирвалися з темряви, і все навколо змінилося. Вони опинилися у тому ж місці, але тіні зникли. Незнайомець стояв перед ними, лютуючи від того, що вони змогли вирватися з його пастки.

«Ви думаєте, що це все?» — прохрипів він. «Це лише початок».

Останнє випробування

Макс поглянув на Аню і Левка. «Нам потрібно знайти Печатку першими. Інакше він повернеться сильнішим».

Незнайомець зробив крок вперед, але перед тим, як він встиг щось зробити, Аня кинула в його бік магічний символ, який вони знайшли в одній зі старовинних книг. Він розсипався на дрібні шматочки, зникнувши у повітрі, але друзі розуміли, що це не назавжди.

«Ми повинні знайти відповідь у бібліотеці або в інших записах», — сказала Аня, витираючи піт із чола. «Це ще не кінець. Хранителі не зупиняться, доки не повернуть Печатку, і нам треба випередити їх».

Макс кивнув, обертаючись до своїх друзів. «Це буде останнє випробування. Ми маємо перемогти їх раз і назавжди».

Із новим розумінням і готовністю вони вирушили назад у бібліотеку, знаючи, що тепер кожен їхній крок вирішить долю світу.