Розділ 13

Сумніваюсь, що цей старенький диван до нас хтось так розхитував, але він витримав, навіть кілька разів підстрибнув разом із нами і так само старанно стогнав.

Раніше мені здавалося, що я отримую задоволення в ліжку з моїм чоловіком, а на правду слово «здавалося» треба підкреслити, тому що за всі одинадцять років мого шлюбу найсильніший, справжній оргазм, такий, яким він, ймовірно, має бути — стався саме сьогодні… з іншим хлопцем. Не знаю, чому секс з Мироном такий яскравий, можливо, велику роль відіграють емоції, розтривожені почуття, адже головна ерогенна точка у нас в голові, звідти усі фантазії та відчуття. Молодь зараз така прогресивна. Ось і Мирон, виявляється, досвідчений коханець, він продемонстрував мені деякі секретики, які мій чоловік від мене приховував чи не вважав за потрібне кохатися зі мною так, як йому хотілося. З Мироном моя внутрішня Жінка пізнала невимовну насолоду, від якої тепер буде складно відмовитися або принаймні тепер я рівнятимуся тільки на такі відчуття.

— Може, ти мені все ж таки розповіси, що у тебе трапилося? — лежачи позаду мене і міцно притискаючи до себе моє оголене тіло, Мирон цілує мене в плече. О, це не пуста цікавість, я чітко чую в його голосі бажання розібратися і зрозуміти мене.

— Навіщо тобі забивати голову моїми проблемами? — Я правда не можу наважитися поскаржитися йому на мого чоловіка, поплакатися в жилетку про те, що той забезпечив коханці безбідне життя і зробив їй дитину.

— Мала, якщо я запитав — отже хочу заморочитися твоїми проблемами. Я відчуваю, що з тобою щось відбувається, бачу, що тобі зі мною добре, але я не хлопчик за викликом. Я приїхав не заради сексу, хоча він у нас був просто бомбічним.

— Тоді давай не будемо сьогодні псувати ці зіркозносні відчуття розмовами про негідника, з яким я збираюся розлучитися. Я обов'язково тобі все розповім, якщо до того часу у тебе не зникне бажання послухати, але тільки після того, як складу все до пуття у своїй голові. Зараз там повний бардак. Відвезеш мене до лікарні? Мені потрібно відвідати господиню цієї квартири, — знехотя звільняюся з його обіймів і подумки додаю «а потім мені треба повертатися додому… до чоловіка».

— Відвезу, звісно, — зітхає Мирон. Починаємо збирати по квартирі наші речі, і я відчуваю на собі його пильний погляд, ніби він збирається додати щось важливе до своїх слів.

— Якщо з відрядженням все вигорить, то навіщо тобі жити тут? Ти могла б пожити у мене. З ходу можу назвати п'ять переваг такого рішення, — он воно що він надумав. Завмираю в ступорі, а потім повільно обертаюся до нього, одягнувшись лише наполовину. Дивлюся не кліпаючи і чомусь хочеться розплакатися.

— Правильно, переваг набереться багато, але є й недоліки. Мироне, ми можемо прив'язатися один до одного сильніше, ніж можемо собі це дозволити. Потім буде дуже боляче відпускати один одного. Для хлопця, який сповідує вільні стосунки і не вірить у кохання це хіба не надто ризикований крок? — я нервуюсь, усвідомлюючи, що вже прив'язалася до нього.

— Не ризикованіше, ніж кохатися без презика ніби ми чоловік і дружина. Ір, адже тупо зустрічатися на цій квартирі, коли можна провести час якісніше, в кращих умовах, — хмуриться, але мене підкуповує наполегливість у його голосі.

— А ти впевнений, що ми зустрічатимемося щодня?

— Мала, я цього хочу, — боже милий, заради такого погляду, яким він мене нагородив, мені слід було погодитися відразу.

— Я подумаю, — тут ще треба зрозуміти, як влаштувати це «відрядження» та пережити ніч під одним дахом із Сашком.

Не знаю, що означає «бути під кайфом» ніколи не вживала, але мені здається, що мій стан після сексу з Мироном дуже схожий на це. Тіло ніби невагоме, а кожен вдих розганяє по венах приголомшливі відгомони солодкого задоволення. Перед тим, як сісти в машину, мені раптом закортіло його міцно обійняти, переповнюючись почуттям подяки.

— Мені теж не хочеться тебе відпускати, — бурмотить Мирон, обіймаючи мене у відповідь.

У машині він дуже мудро переводить тему, розповідаючи мені про свою двоюрідну сестру та її ветклініку, і про папугу, якого господарі не можуть відучити матюкатися, після того, як будівельна бригада два тижні робила ремонт у їхній квартирі. Давно так не сміялася, щиро, до сліз, забуваючи про все.

Мирон смачно цілує мене на прощання, і я дуже сподіваюся, що ми із ним побачимося знову.

— Думала, ти сьогодні не прийдеш, — бурчить Тамара Павлівна, скануючи мене поглядом старої ворони. — Якась ти скуйовджена, ніби так хочеться плакати, що доводиться сміятися.

— Ага, схоже на те, — киваючи, сідаю поруч. Ніколи б не подумала, що ми з нею потоваришуємо, і що саме вона стане тією людиною, якій мені захочеться розповісти все як на духу. Вивалюю їй факти, які Лада нарила на мого чоловіка. Тамара Павлівна на емоціях навіть висьорбала молочний суп, а до цього носом крутила, вередувала, як завжди.

— От же ж пройдисвіт, бісова душа! Кобель дволикий! Ти подивися, як зручно влаштувався! Ірко, ти мене своїми історіями знову до інфаркту доведеш!

— У вас була підозра на інсульт, Тамаро Павлівно. Добре, наступного разу триматиму рота на замку, — не знаю, як це працює, але мені стало легше.

— Ні-ні, розказуй! Я так хочу дізнатися продовження цієї історії, що навіть помирати передумала. Наступного разу просто попкорн із собою принось. Знаєш, що тобі потрібно зробити для початку? Завести коханця! — вигукує з палаючими очима. Ледве стрималася, щоб не розсміятися, адже про Мирона я навіть не згадувала. Вірніше, вона знає, що її кішку забрав до себе милий хлопець, але про те, що ми із ним переспали — я їй посоромилася сказати.

— Так і зроблю, Тамаро Павлівно. Піду вже, чоловік незабаром має повернутися. Ще одна ніч тортур, — зітхаю, а вона хапає мене за руку.

— Поняття не маю, як ти тримаєшся, але якщо зірвешся, вибирай найважчу сковорідку і бий прямо по голові! — Ох, наша головбух вочевидячки йде на поправку.