Розділ 4

Забутися бодай на мить і поринути у цей солодкий пристрасний вир дуже хочеться, а потім прокинутися, щоб усе, що сталося зі мною сьогодні — виявилося лише поганим сном, вигадкою Морфея. Але ж...

— Вибач… я… я не можу! Не можу! — зупиняю спробу Мирона задерти на мені спідницю. — Мені краще піти, — катастрофічний сором, заливаюсь фарбою і не можу дивитися йому у вічі. Господи, хочеться провалитися на перший поверх, а краще відразу в пекло.

— Спочатку ми поїмо, як і планувалося, — Мирон спокійно повертається до мікрохвильовки, виймаючи тарілку з перцями. — Ірусь, зроби ласку мені та собі — не заморочуйся ти так. Просто поцілунок, просто бажання близькості — це нормально. Мене тішить, що у тебе ці бажання прокидаються. Значить, пацієнт швидше живий, ніж мертвий. Налітай! Моя тітка готує так смачно, що можна язика проковтнути від насолоди. Тим паче зайвої ваги тобі можна не боятися, тобі це аж ніяк не загрожує, природа подарувала тобі шикарну конституцію тіла. Але я б порадив трохи підкачати попку і плечі до апетитних форм, щоб у потенційних наречених вставало відразу, як тільки ти з'явишся на горизонті, — поводиться так, ніби нічого й не сталося, на розслабоні. Все просто і природно, подумаєш хотів перепихнутись на кухонному столі з незнайомкою. А у мене все життя перед очима пролетіло «до» та «після». Якоїсь миті мені дуже захотілося зайнятися з ним сексом, бурхливо, щоб іскри летіли на всі боки. Але переступити через мій вочевидь невдалий і поки що незавершений шлюб — мені поки що дуже складно.

— Це ти так м'яко натякаєш, що мені потрібно записатися до тебе на індивідуальне тренування? — намагаюся взяти з нього приклад і поводитися невимушено.

— Приємно, що ти розумієш мої натяки, — посміхаючись, бере шматочок свіжого житнього хліба, вдихає його аромат, заплющивши очі від задоволення і тільки потім кусає. А я тим часом ловлю себе на підступній думці, що напевно він дахозносно кохається. — Мені хотілося б бачитися з тобою… іноді, — додає Мирон. — Думаю, ми з тобою потоваришуємо. Я працюю у спортивному клубі «Домінатор» що на Звенигородській. Розумне фізичне навантаження відмінно знімає стрес, аби ти знала. Тож буду щасливий, якщо ти подзвониш, і ми домовимося. Дай мені свій телефон, — начебто вимовляє м'яко, вкрадливо, але в цій м'якості запакована владна рішучість. Качаю головою, не думаю, що це гарна ідея. Але чим довше він на мене ось так дивиться, простягаючи руку за моїм телефоном, тим сильніше мене це підкуповує. Здаюсь і простягаю йому свій мобільний.

— Навіть на блокування не ставиш? — хмикаючи, розглядає фото на заставці, де я і мій чоловік так щасливо посміхаємось. Тепер від цієї світлини віє лише фальшем. Мирон по-хазяйськи вбиває свій номер у список моїх контактів і робить контрольний дзвінок, щоб зберегти мій номер собі. — Іриско, я все помічаю. Тобі треба поїсти. Інакше нікуди не відпущу. Як ти вже зрозуміла, я люблю, коли мене слухаються, — кидає на мене загадковий погляд, повертаючи телефон.

— Я злопала один перчик, в мене більше не влізе. Смачно. Мені справді час бігти. І, будь ласка, не пропонуй мене підвезти. Хочу пройтися та подумати. А тобі бажаю приємного залишку дня. І… дякую за все, — рішуче підводжусь, закусивши губу. З одного боку, хочеться залишитись, з іншого — знаю, що нічого путнього з цього не вийде.

— Гаразд, — знизує плечима. Думала вмовлятиме, наполягатиме, але Мирон ще раз мені доводить, що з ним легко та просто. Проводжає до дверей і, перш ніж випустити мене з квартири, ніжно цілує в щоку. І робить це дуже багатозначно, щось типу: «захочеш побачитись — я буду тільки «за»».

   Ну, привіт, моя нова реальність. Всю дорогу гортаю пласти думок. Цікаво, чи знає свекруха про нову пасію свого ідеального синочка? Чи в курсі його друзі? І що собі думає ця дівчина? Вона, мабуть, сподівається, що незабаром він мене викине копняком під зад? Вони разом будують плани, як мені це сказати? Певно, вже зібрала валізи і готова переїхати до нашої квартири, щоб стати її повноправною господинею? Часу у них не так вже й багато, а ще треба підготувати дитячу кімнату. Як йому вдається брехати нам обом? Адже напевно Сашко клянеться їй, що ми давно не спимо разом, хоча це неправда, останній секс у нас із чоловіком був прямо перед його відрядженням.

Страшно розуміти, що я зовсім його не знаю. Прожили разом одинадцять років і ось тепер виявляється, що я була одружена з любителем міняти маски, з боягузом, у якого не вистачає сміливості сказати правду.

Повернувшись на роботу, насамперед вигадую пароль для свого мобільного, міняю заставку на фото океанського узбережжя і в списку контактів замість «Коханий» пишу його і поки що моє прізвище «Місюра». Подумки ставлю собі жирний плюсик за те, що витримала і не подзвонила чоловікові, не закотила істерику батькам і не спробувала випитати подробиці у його друзів.

Я вчиню інакше, тому й змусила себе зібрати всю свою волю в кулак. Через десять днів моя свекруха влаштовує звану вечерю на честь дня народження свого єдиного сина, тридцять п'ять років як ніяк виповнюється цьому «зразковому» у всіх сенсах паршивцю. Сашко дозволив їй все організувати, його матуся любить покрасуватися і пустити пил в очі, коли я терпіти не можу весь цей пафос, але хто мене питав. У них є гроші і вони можуть собі це дозволити — ось що завжди написано на обличчі моєї свекрухи. Зберуться друзі та «корисні» знайомі їхньої родини, мої батьки, наші друзі, хоча вони більше друзі Сашка, ніж мої. Я, як дружина, маю штовхнути вітальну промову. Звісно, тепер я скажу зовсім не те, що збиралася. Я розкрию всім нашу правду, розвінчаю міф про ідеального сім'янина Олександра Місюру, юриста, що подає такі великі надії. Нехай поділиться зі всіма секретами свого подвійного життя і як він збирається мене красиво виставити. Мені тільки треба протриматися ці десять днів і зібрати деяку інформацію.

Зазвичай брудну білизну на загальний огляд не вивішують, але наша сім'я стане винятком. Я не хочу тихо зникнути, щоб він і далі продовжував насолоджуватися життям. Я піду, спаливши за собою не лише кораблі, а й порт. А ще мені треба подумати, де я після цього житиму.