22

— Може, вони вже не разом, — припускає Давид, — Ми вже дійшли висновку, що фото зроблено у вересні. Знаєш, яка любовна драма могла розгорнутися за ці три місяці?

Так, він безперечно має рацію. Але ж навіть тоді, коли в моєму житті все було частково безтурботно і спокійно, Злата не поділилася зі мною цим. Чому?

І я ж насамперед їй розповіла, що Лавров запропонував мені стати його дівчиною. Не помітила за нею жодної дивної реакції. А, може, просто була захоплена своїми проблемами і не звернула на це уваги?

— Кумедно виходить, — продовжує Давид, коли я довго мовчу.

— Що? — аж пожвавлююся, припускаючи, що він дійшов чергового висновку.

— Мені дісталася найбільш затребувана дівчинка школи, — посміхається він.

— Зовсім дурень? — піднімаю на нього питальний погляд і пропалюю поглядом.

— А хіба ні? Я мало не шантажем змусив бути зі мною. Лавров теж пропонував зустрічатися. Ще й цей слизький тип поруч в'ється, — на цих словах Немиров хмуриться.

— Він не слизький, — парирую я, розуміючи, що він говорить про Леона. — І не мели маячню взагалі.

— Так, точно, — занадто легко погоджується Давид, і я вже чекаю підступу. — Це твоя прерогатива.

— Краще заткнися, Немиров. Починаєш нервувати.

— Та годі? — веселиться він. — Невже починається наша перша сварка? Занадто швидко, я не готовий.

— Ти в усьому такий непідготовлений? — хмикнувши, теж починаю посміхатися. — У такому разі я зробила неправильний вибір.

— Ну так, мала, — Давид закочує очі. — Шмаркач Леон набагато кращий. 

— Та що ти до нього причепився то? — обурююся я.

— А що ти його так захищаєш? — моментально парирує, не зводячи з мене погляду.

— Нікого я не захищаю! — стою на своєму. — Просто ти про нього постійно говориш! 

— Чого розійшлася то? — запитує Давид, знову приймаючи вальяжну позу. — Уже всі витріщаються на нас.

І справді. Після його слів одразу помічаю, як уважно всі витріщаються в наш бік.

Я пригнічую роздратування і намагаюся прогнати негативні думки, зосередившись на своїй бесіді з Давидом. У глибині душі я знаю, що його коментарі про Леона і мій вибір хлопця — лише жарти і не варто сприймати їх всерйоз. Але я не можу не задатися питанням, чому це нагадує мені ревнощі?

Зовсім дурні думки, Дарино. 

Адже очевидно, що в Леона з Давидом якісь свої рахунки, у які я ненароком опинилася втягнута.

А так само в голові маячить Лавров і Злата.

Можливо, вони дійсно розійшлися, і вона просто не хотіла обговорювати це?

Але для мене стає очевидним те, що вона знає набагато більше, ніж я можу уявити.

Ось чому саме від неї я дізналася, що Лавров в іншому місті. 

Виходить, вона підтримує з ним зв'язок? 

Якщо це правда, то здатне боляче вдарити по мені. 

Адже, виходить, поки я була впевнена, що він винен у всіх моїх бідах, моя найкраща подруга була на його боці? 

Не хочу в це вірити абсолютно. Дуже сподіваюся знайти якесь пояснення і виправдання для неї.

Але при цьому зберігаю розсудливість і холоднокровність. Не можна списувати з уваги те, що Злата може бути замішана в цю ситуацію набагато більше, ніж я можу собі уявити. 

— У мене зараз останній урок, — сповіщає мене Давид. 

— Дуже за тебе рада, — невесело коментую я. — У мене ще два.

Він казав, що складе мені компанію і піде зі мною та Ромою в стоматологію. Може, просто таким чином грав роль мого хлопця при Златі? Слова на вітер?

Однак, помічаю, що така новина мене зовсім не тішить.

Починаю помітно нервувати.

Треба віддати належне — присутність Давида дарує мені відчуття захисту. 

— Я в курсі, — спокійно відгукується він. — Я якраз позаймаюся в спортзалі в цей час, а потім підемо разом. 

Мені не віриться, що він це говорить.

Значить, і справді піде з нами? 

Навіть не бентежить те, що чекати мене доведеться.

— Дякую, — ледь чутно вимовляю я, відчуваючи, як паніка всередині трохи вщухає. — Але ти мене все одно дратуєш, — від цього не можу втриматися.

— Взаємно, мала, — посміхається Давид.

— Можу вибрати собі більш безпроблемну дівчину, — раджу, з бажанням прикусити собі язика.

Не варто грати з вогнем. А раптом і справді вибере іншу? І що тоді? Мене ж моментально всі з землею зрівняють. Тільки за сьогоднішній день людей, які шалено бажають це зробити, значно побільшало.

— Хочеш цього? — якось надто серйозно запитує Давид.

— Мабуть, поки що ні, — швидко тараторю, опускаючи погляд. 

Не дуже хочеться в цьому зізнаватися.

Але без допомоги Немирова я б точно вже пропала.