Перша частинка

  "Мам??"тихо і злякано в одночас гукнула я,проснувшись у холодному поту вночі.Це все сон..?по шкірі йшов холод,зуд бив все моє тіло,важко..Витерши рукою мокрий лоб,я встала з ліжка."Мама!" Уже з якоюсь злістю крикнула,чую звуки з її кімнати.Тиша.Нема відповіді.На пальчиках підійшла до дверей,зазирнула в маленьку щілину з якої йшло ледь помітне оранжеве світло від свічки.
   В отворі я побачила..злякану,розпатлану маму яка в тиші різко кинулась до шухляди голосно розривати різні папери,порушуючи тишу..Моє дихання стало важкішим,все виглядало так безумно..вітер пройшов по моїй мокрій спині.Свічка потухла.
 У цей момент на секунду зупинилося серце,я затамувала подих який на стільки чутно було в німій тишині.Я випадково ногою зачепила двері,вони рипнули..тиша.Я завмерла чекаючи..чекаючи невідомого?різко перед моїми очами появилось світло оранжеве освітлення,це була свічка.І мама,яка в притул стояла до мене.З переляку я змогла лиш хникнути.По її лобі стікала капля поту.
  Чому вона така налякана..?все що було у мене в думках.Говорить-"бери свічку та сіль."Вона неочікувано дала мені церковну свічку у руки,пихнувши.Я не розуміла що коїться поки не почула якийсь гуркіт,він нісся з вулиці.Ми переглянулись..Мама бігом почала тягнути мене за руку "Доцю,у нас всі вікна закриті? швидко,потрібно закрити",нервово вона взмахом одної руки зашторювала всі вікна.У неї тряслись руки..щоб заспокоїти її мені прийшлося слухатись.
   Сіли по центру кімнати.В моїх очах вона побачила не розуміння ситуації,і сказала лиш "не дивись в вікно."В момент з іншої кімнати донеслось легке таке..стук..стук..стук..