Глава 18

Але Тріс не зателефонував навіть за три дні. І за ці три дні я заглядала у телефон частіше, ніж за останній рік. Дивлячись на те, що він був у мережі, заходив у телеграм годину тому, дві хвилини тому, моє кохання вмирало болісно і повільно, ніби його випарювали з мене, виймали по шматочку, витягували ці гострі уламки і складали в купу у вигляді розбитого серця.

Коли вмирає кохання — у носі стоїть запах попелу, а в роті стійкий смак гіркоти. І більше ти не відчуваєш інших смаків і запахів, твій світ чорно-білий поки твоя власна злість не витіснить почуття любові, не зажене її в кут коліном під зад. Я злюсь на себе і на Тріса, дуже злюся. Я хочу його ненавидіти за те, що він так вчинив. І більше не хочу кохати, навряд чи зможу знову повірити комусь. Серце може й спорожніє, а ось пам'ять із мазохістською скрупульозністю зберігатиме всі слова та картинки, вона мені якраз і не дозволить знову потрапити на цю вудку.

За ці три дні я розбила кілька тарілок, бо в мене все валиться з рук, глибоко порізала палець і, нарешті, поговорила з батьками. Розповіла татові про те, що сталося, а потім подзвонила мамі. Тато вислухав мовчки з виглядом «я ж тебе попереджав», важко зітхнув, обійняв мене, підібгавши губи і шепнув:

— Це теж минеться.

А ось мама відреагувала дуже емоційно, розпитувала подробиці, плакала, лаялася і навіть побажала Трісу ніколи більше не знати кохання.

— Хочеш я знову приїду, моя дівчинко? Проведемо разом час, мама тобі допоможе заспокоїтись. Або давай разом поїдемо до Риму?

— Дякую, мам, не хвилюйся за мене, я в порядку ... майже. Не хочу до Італії, а до будиночку на озері тим паче. Скоро попустить, має пройти. Інші ж якось вижили. Я п'ю багато трав'яного заспокійливого чаю, Ева притягла мені якийсь збір. Я сильна, просто розгубилася від несподіванки.

За ці три дні я більше ніколи не плакала, могла годинами дивитися на море, але плакати собі не дозволяла. Ева прибігала щодня, ось і сьогодні знову заскочила в новому коротенькому сарафані, з букетом ромашок.

— Привіт, це тобі, красуне. Як твої справи?

— Без змін. Він десь там, але жодних пояснень. Я перестала для нього існувати, і я прагну до того ж, хочу, щоб він перестав існувати для мене. Але це процес складний, тому потрібен час. Чого ти крутишся? Адже ти знаєш, де в мене вази.

— Краще сама принеси, щоб я така гарна по твоїй коморі не лазила, — вона сьогодні з цими своїми двома рудими гульками на голові так войовничо виглядає, а довжина сарафана говорить тільки про те, що розмова з кожним бовдуром буде короткою.

Я повернулася надто швидко, заставши Еву з моїм телефоном у руках, який вона відразу кинула на стіл з винуватим виглядом.

— Навіщо тобі знадобився мій телефон? — Витримавши паузу, поставивши ромашки у воду, повертаюся до неї обличчям, тому що вона явно щось накоїла.

— Вибач, Тіно. Я набрала Тріса, три гудки і скинула. Хочу, щоб цей придурок тобі передзвонив і спробував по-людськи поставити крапку.

— Що ти зробила? Навіщо, Ево? Ти ж знаєш, що я не стала б принижуватися і просити в нього пояснень! Не дзвонить, отже, не хоче! Якщо раптом передзвонить, сама візьмеш слухавку, бо я більше не маю наміру з ним розмовляти. Занадто пізно! Господи, це ж треба таке відмочити! Хоч ти мене не зраджуй!

Але після цього Тріс все одно не зателефонував, що тільки підтвердило мої гірші здогади. Я сама поставила крапку. Мій птах кохання скам'янів, застигнувши тяжкістю десь глибоко в душі.

А ще за чотири дні мені прийшло запрошення до Каліфорнійського університету, я отримала грант. І тепер це вже ніби як ляпас із минулого. Недавнього, яскравого, живого, але зрадницького. Першою про це дізналася Ева, мені потрібно було з кимось поділитися після того, як я знову дві години просиділа в повній прострації.

Подруга примчала разом із Ріком, який все ніяк не збереться розпрощатися з нашим чудовим морем, хоча причина явно в іншому.

— Це ж суперова новина, Тіно! Ти поїдеш! — кілька разів перечитавши запрошення, вигукнула Ева, ніби останнє слово залишалося лише за нею.

— Ні, не поїду. В цьому немає сенсу. Та й бажання у мене тепер немає, — хитаючи головою, розтираю пальці, які, нарешті, перестали тремтіти.

— Якщо не поїдеш, то ти здалася! Виходить, він тебе зламав! А це не так! Ти вхопишся за цей шанс, ти його заслужила і начхати на всяких там мажорів! Ти збереш валізу і поїдеш, Тіно, вивчишся і станеш тим, ким завжди мріяла стати заради себе в першу чергу, а потім вже щоб втерти носа цьому упирю. У тебе все вийде, я вірю в тебе. Рік поїде з тобою і підкаже, що, куди й як. А якщо не хочеш бачити морду його друга, то ти сама впораєшся. Я доглядатиму твого батька, буду приходити щодня і робити все, що потрібно безкоштовно. Ось що я готова зробити заради тебе. А ти заради мене та всіх, хто тебе по-справжньому любить, полетиш до Штатів та влаштуєш своє життя! Я не жартую, я цілком серйозно, Тіно. Ріку, скажи що-небудь, чого ти сидиш наче язика проковтнув!

— Вирішувати, звичайно, тобі, але Ева має рацію, — озвався Рік. —Навчальні корпуси у вас різні, я навіть не знаю, де навчаються медики, здається, стикався з дівчатами медиками лише на вечірках. А в кампусі Тріс не живе, ви не перетинатиметеся, якщо тебе це турбує. Але це реальний шанс здобути класну освіту та отримати гарну роботу, кращих фахівців деякі компанії забирають прямо після вручення диплома. Проживання у гуртожитку не таке дороге, на решту можна підробляти, я допоможу, якщо знадобиться. Якщо не поїдеш, зробиш гірше собі, а не Трісу.

— Ви не розумієте! Адже я там буду зовсім одна!

— Я буду з тобою на зв'язку щодня, — не вгамовується Ева. — Це не проблема, не шукай причини. Ти поїдеш і крапка, Тіно. Ти ж боєць, а значить переможець. Батькам вже сказала?

— Ще ні. Не можу наважитися. Адже це була не моя ідея, а його.

— І що з того? Тільки дурні втрачають такий шанс, а ти не дурна. У тебе така прекрасна мрія і зараз тільки від тебе залежить здійсниться вона чи ні. Хіба ти не бачиш, що це доля? Повір, я такі моменти відчуваю. Вона тобі каже: «Вивчись, тому що в майбутньому ти поставиш на ноги купу людей, а твоя найкраща подруга Ева пишатиметься тобою»! Ходімо, прямо зараз поговоримо з твоїм батьком, я запевню дядька Грегора, що допомагатиму йому навіть краще, ніж ти. А потім зателефонуємо до твоєї мами, сто відсотків вона мене підтримає і примчить проводжати тебе в аеропорт!