Розділ II

Величезні двері, що були більше схожі на браму до іншого світу, відкрилися і голосно грюкнули об стіни і всі хто були всередині застигли на місці, а всі розмови припинилися. Декілька десятків очей були звернуті на новоприбулих. Люди навколо ніби намагалися пропалити дірки в тілах Принцеси та Королеви. Адріані стало дуже не зручно, їй було не приємно коли на неї витріщалися не знайомі їй люди, проте опускати голову донизу було строго заборонено, потрібно завжди дивитися вперед і залишати невелику усмішку на обличчі, тому Принцеса зібралася з силами і сказала злегка киінувши головую присутнім:

-Всім доброго ранку! Прошу вибачити мене за запізнення, сподіваюся ви добре проведе час. – сказавши це дівчина рушила до центрального столу за яким уже сидів її батько. Мати рушила за нею по дорозі вітаючись з деким з них, Адріана ж натомість розглядала залу. Вона була дуже простора навіть коли тут стояли столи та ходила така кількість людей, зроблена вона була в світлих та золотавих тонах, з важкими шторами пісочного кольору та гарною, складною вишивкою знизу. Столи були зроблені з темного дуба, застелені білосніжно чистими скатертинами на яких стояла безліч тарілок, лежала неймовірна кількість срібних столових приборів, а слуги один за одним продовжували заносити в залу вишукані, ароматні страви, які скоро також прикрасять столи.

Принцеса пройшла до центрального столу який був призначений спеціально для членів королівської родини. Центральне місце вже зайняв Король Егберт, який неспішно обводив залу та всіх присутніх зверхнім поглядом. По ліву руку від нього сиділа мама Принцеси, Королева Емерсон, проте її очі на відміну від свого чоловіка були крижаними а губи були стиснуті в тонку лінію. Адріана зробила глибокий вдих і нарешті підійшовши до столу зайняла своє місце, по праву руку від свого батька.

Зараз мала початися найнудніша частина церемонії, Король злегка махнув рукою в сторону музикантів і залу почали заповнювати легкі, місцями різкі звуки різних інструментів, що зливалися в одну чаруючу мелодію. Високі та рівні поставою чоловіки, з суворим поглядом та чіткими, ніби роками натренованими, рухами запрошували до танцю легких та вишуканих жінок, з високими складними зачісками та вдягнених певне в найкращі свої сукні. А ті хто залишилися без пари, відійшли до стіни та з зацікавленням та навіть деякою заздрістю спостерігали за дійством в центрі залу.

Принцеса не дуже любила танцювати, не дивлячись на те що відвідувала уроки хореографії майже щодня. Вона часто наступала на ноги своїм партнерам або плутала рухи, проте вона старалася з усіх сил що швидше покінчити з цим та мати можливість піти в бібліотеку. Там було тихо, світло було приглушене, тільки серед, здавалося б нескінченних полиць з книгами, серце Адріани знаходило спокій. Проте бал на те і бал щоб танцювати, і рано чи пізно прийде її черга приєднатися до гостей.

Першого танцю на балу принцесі вдалося уникнути, вона продовжувала майже нерухомо сидіти на своєму стільці тільки іноді простягаючи руку до вишуканого кришталевого бокалу в якому злегка перекочувалося кармінового кольору вино, що лишали майже непомітні криваві сліди на губах принцеси. Поки Адріана зносилася далеко до хмар у своїх мріях танець встиг скінчитися а музика ненадовго стихнути неначе набираючи повні легені повітря щоб продовжити видобувати з себе чарівливі звуки мелодії.

З неба на землю принцесу спустив лише легенький поштовх чийогось ліктя у бік. Адріана злегка стрепенулася і швидко звела погляд на свого батька лише одними очима запитала що він від неї хоче. Король відвів від своєї доньки погляд та знову став роздивлятися простір поперед себе, злегка прочистив горло та низьким зваженим голосом сказав:

-Принц Крістіан хоче запросити тебе на танець тому прошу проявити повагу та погодитися на його пропозицію.

Як тільки батько закінчив говорити Адріана глянула на молодого юнака що стояв перед нею з простягнутою рукою долонею догори і тоді відповіла:

-Так батьку.

Принцеса натягла на обличчя легку ввічливу посмішку яка за весь цей час встигла зникнути, обережно піднялася зі стільця та вклала свою долоню у долоню принца і той повів її за собою до центра зали. Пари які вже встигли розпочати танець обережно посунулися ближче до стін щоб звільнити місце для ще однієї пари. Зупинившись Крістіан поклав вільну руку Адріані на талію, а принцеса обережно перенесла свою на широке плече свого партнера і впевнившись що все зробили правильно закружляли у танці.

Дівчина відчувала на собі уважний погляд принца, що намагався роздивитися кожну деталь її обличчя в той час як принцеса навпаки намагалася відвести погляд. Ні, у Адріани не було відрази до цього юнака, він був гарний з себе. З світло-русими майже блондинистими кучерями, сяйливими блакитними очима, та гарними чіткими рисами обличчя, проте щось було не так. Принцесі були неприємні його погляди, доторки і хотілося якомога швидше це закінчити. Невідомо як але принцесі вдалося ні разу не наступити на ногу принцу і не заплутатися в рухах. Так і проминув час аж до самого вечора, вона станцювала ще декілька танців та здебільшого намагалася залишатися подалі від місця де танцювали пари. І ось нарешті прийшов час вечері. Музика поступово стихла і тоді король Егберт звернув на себе увагу та попросив тиші. Він коротко подякував всім за те, що завітали сьогодні до палацу, а потім коли зрозумів що всі столи вже накриті запросив гостей до трапези. Проте Адріана не встигла навіть доторкнутися до їжі коли до столу знову підійшов принц Крістіан і звернувся до короля.

-Ваша Величність, вибачте що перериваю Вас підчас вечері проте я хотів би вкрасти у Вас доньку ненадовго. Ви не проти?