Розділ 13.2

Франція, Париж. 2022 рік

Друзі сиділи в барі на березі Сени, обговорювали, що робити далі. Потрібно було врятувати Рубі і не дати нашкодити Браяновій сім'ї.

- Ми не можемо віддати комусь із них спис - сказала Софія — Навряд вони віддадуть нам Рубі і сім’ю Браяна.

Браян насупився, подивився на подругу.

- Але й не віддати ми теж не можемо - сказав він - Рубі, Келлі та Томмі в небезпеці.

Гейлі голосно зітхнула. Дала зрозуміти, що вимагає уваги.

- Люди, Я дещо зрозуміла - влізла Гейлі - Софіє, ти хочеш повернути Тома, Я хочу повернути тата. Якщо ми це зробимо, ми з Логаном не зустрінемось, у Браяна теж все зміниться. Отже, Карл і Том будуть живі...

- І твій тато - перервав її Логан, узяв долоню дівчини у свою руку - Я теж не хочу забувати те, що між нами. Браяне, Гейлі права.

- Що ти маєш на увазі? - Здивувався Браян - Ти хочеш сказати, що потрібно плюнути на все?

Гейлі засмутилася від того, що вона сказала і як сприйняли її слова інші. Дівчина не хотіла забувати Логана і всіх інших. Але з іншого боку, вона хоче повернути батька, Браян і Софія хочуть повернути Тома.

- Зараз не вистачає поради мого молодшого братика - усміхнувся Браян - Вибачте, але Я не можу покинути свою сім'ю...

Софія вдарила Браяна по плечу долонею. Посміхнулась до нього.

- Не тупи, Браяне! - крикнула Софія - Це ж твій брат, твоя сім'я нікуди не подінеться. Келлі вже була вагітна, коли ми повернулися до вашої будинку.

Браян перебував у глибоких роздумах, він не міг тверезо мислити, коли його дружина та маленький син були в небезпеці. Гейлі взяла Логана за руку і відвела убік. У неї покотилися сльози, дівчина була у розпачі.

- Я розумію, рідна – обійняв дівчину Логан – Так буде краще для всіх. Твоя мама буде у безпеці, батько живий. Хіба ти не цього хочеш?

- До зустрічі з тобою, так - сумно відповіла Гейлі - Ми багато змінимо, якщо підемо на це. Софія та Браян нічого не втрачають, у них все буде добре.

- У нас теж, Гейлі - перервав її Логан - Згадай слова своєї матері, "якщо доля вирішила, що це має статися, отже так і буде". Гейлі, якщо це так, ми зустрінемося в іншому житті.

Гейлі схлипнула. Витерла сльози.

- Але все буде інакше - відповіла Гейлі - Якщо навіть ми зустрінемося, все буде не так, Я не згадаю наших пригод. А якщо ми не закохаємося один у одного ще раз? Що, якщо це все помилка? Що, як ми не повинні нічого змінювати? Від цього самі неприємності. Майбутнє і минуле не важливе. Важливо те, що відбувається зараз.

Браян і Софія підійшли до пари і перервали їхню розмову. Вони вже все вирішили, лишилося тільки виконати замислине. Софія обійняла Гейлі і притулила до грудей.

- Всі готові? - спитав Браян - Мені дуже страшно це робити, на кону моя родина. Ми опинимося у нас удома, і на нас чекатиме цей хлопець із пістолетом. Ми маємо йому завадити.

Браян віддав Софії останній кристал від списа. Його руки тремтіли, але Софія поводилася дуже серйозно. Дівчина була готова все зробити сама, вона не хотіла наражати на небезпеку інших. Так, як вважала себе винною у всьому, що трапилося. Вона взяла в руки спис і вставила останній кристал. Спис раптом завібрував у руках дівчини і засліпив усіх яскравим синім світлом.

- Все готово – різко відповіла Софія – Візьміть мене за руки.

Друзі узяли за руки один одного, вони сиділи за столиком і дивились на один одного, спис спалахнув червоним світлом, давненько вони не бачили це яскраве сяйво.

""червоне сяйво""

Сполучені Штати Америки, Лонг Айленд, штат Нью-Йорк. 2019 рік

Друзі опинилися в будинку Колінзів, вони стояли, взявшись за руки посеред спальні Браяна. У будинку усе було як і раніше. До переїзду Браяна.

- Логане, спочатку ти - сказала Софія - Ти опинишся в будинку один. Потрібно завадити Карлові тебе зловити.

- Було б непогано - відповів Логан – Хочу викреслити цю подію зі свого життя.

Вони спустилися на перший поверх і побачили зелений спалах з боку кухні. Друзі сховалися під сходами і чекали, доки не вийде Логан із того часу.

Логан з минулого стояв посеред кімнати. Почув звук кроків і озирнувся.

- Зараз, треба щось зробити - сказав Брайан. - Гейлі, ти куди?

Дівчина відійшла від інших і пішла у бік Логана з минулого. Хлопець побачив її і зупинився, на мить здалося, що він тягнеться до пістолета.

- Хто ти? - спитав Логан - Як ти тут опинилася?

- Я прийшла тебе попередити, за кілька секунд за тобою прийдуть люди з ФБР, вони вже знають, що ти тут.

Гейлі вийшла з тіні, на її обличчя блиснуло сяйво світла з вікна.

- Рубі?...

- Не перебивай мене, Логане, Зроби як Я кажу. Іди на другий поверх. Перечекай там. Коли будинок буде порожній, тікай. Потім знайди Софію і дізнайся усе про ту статуетку.

- Як ти?... - Запитав Логан — Ти не Рубі, хто ти?

- Це зараз не важливо – Гейлі провела долонею по обличчю Логана – Це все, що тобі потрібно знати, якщо ти мене ще раз зустрінеш, ми не згадаємо один одного. До зустрічі, Логане.

Гейлі зникла у темряві будинку. Почекала поки Логан піднявся на другий поверх і притих. Вона підійшла до решти під сходи, всі були шоковані її діями.

– Гейлі… – Софія нахилилась до Гейлі – Молодець, нічого й сказати не можу.

– Тихо – прошепотів Браян – Цей хлопець десь у хаті.

Друзі почули скрип підлоги на другому поверсі. Доносились звуки кроків, що спускаються вниз по сходам. Хлопець із пістолетом прямував у їхній бік. Він спускався сходами, тримаючи пістолет на готові.

- Хто тут? - Запитав хлопець - У мене пістолет! Краще виходь...

Тієї ж миті в двері вломилися люди, це був хлопець у поліцейській куртці та Карл. Вони знову побачили його. Живого. Софія була шалено рада побачити Карла живого. Втретє. Вбивця вже спустився вниз сходами і побачив поліцейських. Він вистрілив першим. Почалася моторошна стрілянина, друзі злякалися, з секунди на секунду вони повинні повернутися з минулого. Вони не повинні потрапити під кулі. Раптом друзі почули якийсь звук. З-за сходів нічого не було видно, але почувся звук, схожий на падіння чогось важкого. Потім ще постріли та гучні кроки сходами. Пролунав останній постріл. Потім ще один гучний звук уже на сходах. Браян побачив крізь щілину, як хтось падає зі сходів.