Розділ XXVI

Минулої ночі

Логан біг за жінкою, яка дуже швидко й майстерно від нього тікала. У якийсь момент вона просто зникла з його очей, провалилась під пісок. Логан здивувався і вже хотів зупинитись, але його ноги почало засмоктувати.

- Ааагхх - закричав Логан, по коліна у піску - що відбувається?!

Логан бачив, як жінка провалилась на цьому місці. Тепер він сам провалюється під пісок і нічого не розуміє. Він хапався руками за пісок, намагався підтягнутись, але все марно. За мить Логан упав і опинився у підземному тунелі. Хлопець відчув пронизливий холод. Він озирнувся навкруги. Навколо сипався пісок, стіни були зроблені з каміння, тунель вів тільки в один бік, тому Логан став на ноги і пішов уперед тунелем. Він пройшов уже близько чверть години, але на його шляху все було однаковим, нічого не змінювалось. Стіни з каменю, чудернацькі малюнки і стеля з якої сипався пісок. Але тієї жінки ніде не було. Логан вже почав панікувати, він уперше в Єгипті, а тим паче у минулому. Цей тунель нагадував каналізацію, але дуже давню, без водопроводу. Нарешті, пройшовши ще близько пів години, Логан побачив легеньке сяйво, що доносилось з кінця тунелю. Логан намагався йти тихо, він прямував на світло, десь там може виявитися небезпечна жінка, яка можливо і не одна. Хлопець пройшов декілька кроків, тримаючись за стіну, він йшов у невідоме. Зненацька хлопець почув шурхіт, він повернув голову на звук і побачив, як прямо зі стіни вискочила жінка, вона накинулася на Логана з маленьким кинджалом, і поранила його в плече.

- Ах ти погань - закричав Логан - Якого біса ти робиш?

- Ви завадили моєму плану – викрикнула жінка – Ви заплатите за це.

Жінка вдарила Логана по голові зворотнім боком кинджалу і він грюкнувшись на підлогу відключився.

Коли Логан прокинувся, жінки вже не було, він спробував підвестися, але зрозумів, що сидить прив'язаний до стовба. Логан оглянувся у різні боки. Усюди так само нічого не було, окрім стовба, до якого його прив’язали.

- Скільки ж я тут просидів? - подумав вголос Логан.

Він намагався визволитись, але мотузка міцно трималась. Рухав руками вгору і вниз, маючи намір перетерти мотузку об стовп. Раптом, звідкись з'явилася жінка, вона виглядала химерно. Її очі були широко розплющені, за спиною у неї був лук, а в руці вона тримала кинджал. Її волосся було розпатлане, очі підведені чимось чорним.

- Ти не дав мені убити цю наволоч - крикнула жінка - ти не знаєш що вона зробила, але ти її захистив.

- Я не розумію про що ти – здивовано сказав Логан – Що вона тобі зробила?

- То тепер тобі цікаво? - грізним голосом спитала жінка - Вона засудила на смерть мого сина. Він нічого поганого не зробив, а вона жорстоко його вбила.

- Вибач, мені дуже шкода - сумно сказав Логан - Я не знав...

- Він не знав... в тому і справа, що ти не знав, ви постійно намагаєтесь її захистити - кричала жінка - ніхто не думає про те, скільки зла вона зробила, всі сліпо служать і захищають цю жінку, та називають своєю царицею.

- Серйозно, вибач - відповів Логан - якщо ти мене відпустиш, Я допоможу тобі, Я знаю як це, втратити близьку людину ...

Жінка на секунду завагалась. Очі звузились, посмішка зникла.

- У тебе хтось помер? - несподівано спитала жінка.

- Моя дружина - сумно сказав Логан — її звали Емілі. Як звати тебе?

- Я Касандра - відповіла жінка - Що трапилося з твоєю дружиною?

- Це був нещасний випадок - відповів Логан - Людина, яка винна в її смерті, не впорався з керуванням, він був п'яний... Він врізався в неї...

- Мені дуже шкода - несподівано Касандра здалася Логану не такою злою - Твоя дружина була візницею?

- Еее так, вона їздила на конях - Логан згадав де й коли він перебуває.

- Це дуже сумно - сказала Касандра - Але це не виправдовує те, що ти зробив.

Голос Касандри миттю змінився. Очі знову розширились.

- Що трапилось з твоїм сином?

- Ця стерво засудила його до страти. Вона кинула його живим у яму з крокодилами, він кричав, благав про милосердя. Люди раділи і посміхались, їм подобається дивитись на таке... на біль інших людей... На страждання...

- Я допоможу...

Касандра дістала кинджал і провела по лезу долонею.

- Я хотіла вбити тебе повільно і болісно, але після твоєї розповіді, мені стало тебе шкода. - Касандра подивилась у очі Логана і нахилилась до його обличчя, майже торкаючись його губами - Я зроблю це швидко і по справедливості.

Касандра підняла кинджал і замахнулась у бік Логана. Але вона лише розрізала мотузку, що його тримала. Логан випростався, обтрусився. Нова знайома кинулась на хлопця, але він ухилився. Він намагався боротися з Касандрою, але вона була надто сильною. Хлопець схопив її руку, що ледь не проштрикнула його шию. Вістря леза майже торкалась Логанової шкіри. Касандра штовхнула його в стіну, і та почала хитатися. Хлопець зрозумів, що цей тунель будь-якої миті може обвалитися. На секунду він подумав про групу, що подорожувала з ним, що буде якщо ця жінка зараз уб'є його тут або тунель обвалиться. Якщо щось трапиться, вони залишаться тут назавжди, і все через нього. Вони будуть шукати його, без Логана вони не вирушать додому. Хлопець щосили намагався вирватись із рук цієї божевільної, але вона хапала його і намагалася встромити в нього свій кинджал. Логан щосили штовхнув жінку, і вона відлетіла в стіну, встигнувши в цей час зачепити його лезом. Вона так сильно вдарилася об стіну, що сталося те, чого боявся Логан. Стіни почали тремтіти, пісок зі стелі сипався ще більше, ніж зазвичай. Хлопець ривком побіг з усіх сил. Касандра встигла його поранити, кинджал все ще стирчав з живота Логана, але він знав, що витягнувши його, може зробити тільки гірше, і вмерти в цьому тунелі. Він усе біг і біг, за ним падали стіни, засипаючи тунель піском, нарешті він побачив щілину в стелі і каміння дивно викладене на стіні. Через щілину він побачив силуети, та зрозумів, що через обвал тунелю, ці люди можуть провалитися. Логан почав горлати увесь голос. Він дерся по стіні, але каміння сипалося і не давало йому піднятись угору. Раптом Логан побачив руку, що стирчала із щілини, вона намагалася його схопити. Ледве тримаючись за камінь, Логан ухопився за руку, і його потягли нагору. Він опинився на поверхні.