Глава 8

Август

Раніше я захоплювався дівчатами, мені навіть здавалося, що був закоханий, але не так, не до зубного скреготу, не до натягнутих жил

та ломки. Як вона примудрилася, як спромоглася за такий короткий час стати моїм особистим наркотиком? Тіни не було три дні, і я вже ладен лізти на стіни. Ні сну, ні апетиту, біль у спині навіть не помічаю, я зациклений на відсутності цієї дівчини. Мені мало коротких повідомлень і звуку її голосу по телефону, без неї навіть кисень неякісний, а сонце стиснулося й потьмяніло. Хіба людина може бути для когось повітрям. Я злюся на себе, мені здається, що моя тяга до неї це залежність хворого каліки, але все одно продовжую подумки до неї тягнутися. Може, причиною тому наша ніч, після такого бажаного сексу з нею в мені щось клацнуло, закоротило і тепер я як той одержимий дурень. Навіть Дереку не зміг пояснити, що зі мною відбувається.

— Друже, Тріс на тебе дико злий, охренінно злий, хоч би через це не виникли ще більші проблеми. Ти б із ним поговорив по душам, брати як ніяк.

— Вже говорив, не допомагає. Я тепер твій боржник, Деку, радий, що ти озвався. Я б і сам туди рвонув, але… трясця поки що тимчасово не в строю.

— Ви що дівчину не поділили?

— Все складно, Деку. Він її колишній, а я майбутній, і братерські почуття… вони завмерли, бо вона для мене важливіша.

— Фатальне кохання? — гмикає у слухавку університетський друг.

— Не знаю, але це напевно щось глибоке, — зітхаю у відповідь.

З моїми зв'язками мені не важко було дізнатися яким рейсом вона летить, моє бажання її побачити, яке вже нетерпляче пошматувало мене своїми пазурами, зводить мене з розуму і масла в вогонь підливає ще й її сівший телефон, ні до зльоту, ні після не можу додзвонитися. Це мене бісить. Хай тільки повернеться, замкну в одній з кімнат і більше нікуди не відпущу, ніяких більше побачень із якимись придурками та вечірок з друзями без мене.

…І пташка мою наполегливість не оцінила, хоча я знав, що вона психане, адже ми горді, уперті, волелюбні, суперечливі, але такі до нестями бажані, що я злітаю з котушок. Обмінялися невдоволенням у різких тонах, поогризалися, розсипали іскри на всі боки, а потім все одно сплелися поцілунками та палаючою жагою.

Я хочу її сильніше, ніж ходити, якийсь зсув по фазі реально. А наш з нею секс... Падайте зірки, падайте, бо я ще так не балдів. Моя, вона моя, і це вже остаточно. Я так вирішив. Тіна може ще обурюватися, корчити із себе незалежну жінку, але... я ж бачу, як вона на мене дивиться, ласкавим морем в очах, як ніжно посміхається, грайливо закушуючи свою солодку нижню губку, їй добре зі мною. Чому б їй від цього відмовлятись, коли все так просто.

— То коли ти перевезеш до мене свої речі? — Тіна закінчила масаж, і я відразу приголомшив її цим питанням. — Чого мовчиш?   

— Зависла у сум'ятті! Августе, притиш свій запал хоча б трохи. Я тільки-но вчора повернулася. І якщо так подумати, скільки ми знаємо один одного? Усього нічого! А ти вже пропонуєш мені переїжджати до тебе! — бурчить моя правильна зануда.

— Боже, хіба це важливо, скільки ми знайомі, тиждень чи рік?! Важливо, що нас тягне один до одного, що нам добре разом, разом ми продуктивна команда, а ще у нас класний секс, — усміхаюся, трохи дражню, але насправді говорю серйозно. — Навіщо це все відкладати? Притертись можна і живучи під одним дахом, не втрачаючи можливості бути поряд. Пташко, давай ти зараз не сперечатимешся, я вже бачу вибух в синіх озерах твоїх очей. Перевари цю ідею, будь ласка. Я поки не наполягаю, наполягати почну надвечір. Хочеш, розповім одну історію? Вона сумна, але повчальна.

— То ти вмієш розповідати історії? — ця бандитка теж трохи кусається іронією, але насправді це у неї такий флірт.

— Так, я навіть знаю три еротичні казки, розповім якось, коли в тебе буде голова боліти і не буде хотітися кохатися. Після цього спалахнеш. Але я зараз хочу розповісти зовсім про інші речі, про свого друга Патріка. …Ми з ним дружили зі школи. Це він заразив мене альпінізмом. Ми з ним були справжніми фанатами гірських вершин із душею орла та завзятістю гірського барана. Більше ніж гори, а це кохання було неосяжним, Патрік любив одну дівчину. На той момент вони зустрічалися понад три роки, мали серйозні плани на майбутнє, але не поспішали з'їжджатися. Ліз жила з батьками, а Патрік кукував один у своїй величезній шикарній квартирі, вони ходили на побачення, подорожували, іноді вона залишалася в нього на ніч, він усе збирався їй освідчитись, щоб нарешті припинити ці походи по кіно та ресторанах і спати в одному ліжку щодня. Вихвалявся мені обручкою, яку купив для неї, і мріяв про дітей. …А потім Патрік зірвався та розбився в горах. Не повернути ні його, ні тих упущених моментів, які б у них могли бути, якби вони не тягнули три роки. Знаєш, сидячи в цьому чортовому візку я дуже чітко усвідомив цінність часу, проведеного разом з людиною, з якою не хочеться розлучатися. Для мене це ти, Тіно. Тому не поспішай казати «ні».

— Гаразд, я поки що промовчу. Мені треба на йти працювати, Августе. Тому я помчала. О, не закочуй так очі, прошу тебе, ти мене лякаєш, мені весь час здається, що тобі стало зле, — сміється і торкається так ласкаво, що хочеться співати.

— До твоєї роботи я тебе теж ревную, але розумію, що тут я безсилий. Поки що. А що ми робитимемо ввечері? Адже правда зі мною набагато цікавіше, ніж незалежно сидіти на самоті?

 — Ну звісно, ти навіть камінь вмовиш стати пір'їнкою. Добре, я приїду, але поки що без речей. Скажімо так на вечерю, яка перетікає у сніданок.

— Дуже добре, майбутня місіс Барнс, залишилося дотиснути зовсім трошки.

— Ти нестерпний! — каже одне, а чується зовсім інше.

Так і бути до вечора я трохи потерплю, і поки вона буде на роботі, знову пройдуся по всіх тренажерах подвоюючи навантаження. Я ходитиму заради тебе, Тіно. Тепер я знаю це напевно…

…

— А що це ти сидиш із таким загадковим виглядом? Навіть не надіслав Френка за мною до клініки, я його виглядала всю дорогу. Знову щось задумав? — Спостерігаю, як вона підходить ближче, піднімаючи і заколюючи волосся. Обожнюю її ходу, стільки сексуальності у цій природності. А задерикувата посмішка… Ні, це не захопленість, я справді в неї закохався. Вона як спалах, засліпила і проникла в кожен нейрон.