Глава 6

Август

— Привіт, милий. Сюрприз! — розпливаючись у солодкій усмішці, мало не пританцьовує Кім, коли ми підпливаємо ближче до берега. Знову удає з себе Мерілін Монро, хтось колись їй ляпнув, що вона її точна копія, ось дівчина й спіймала зірку, і ця зірка в неї тепер замість звивин. — Вирішила перервати свій відпочинок, тому що дико за тобою скучила. Швидше вибирайся, дуже хочу тебе обійняти, — заграє як ні в чому не бувало. У мене від такого повороту охреніння вісімдесятого рівня.

— Я щось не зовсім розумію, кого ти назвала милим? — Видавив, зчепивши зуби, тому що мене зараз на шматки порве від обурення.

— Тебе, дурнику. Мені так багато треба тобі сказати...

— Отже, слухай мене уважно, тупа вівця, — різко перериваю ці солодкоголосі нісенітниці. — Тупа, бо послухала того дурня, котрий тебе сюди послав. Тут більше нема твого милого, ти навіть небажаний гість. Не маю уявлення, що ти тут забула, але ти явно помилилася адресою. Пропоную більше не розкривати свого рота і піти по-доброму.

— Котику, я розумію чому ти на мене сердишся, — підходить до самої кромки води, дивиться закоханими очима. Прекрасні акторські здібності, я майже захоплений. Тіна, підтримуючи мене у воді, навіть не дивиться на мене. Відчуваю її пригнічений стан і злюся на Кім ще сильніше.

— Просто я була розгублена і вбита горем, — продовжує бурмотіти це стерво. — Але тепер я прийшла до тями і зрозуміла, що ми впораємося, тому що кохаємо одне одного…

— Може, ти ще й вагітна від мене? Га? Тріс бува не підказав тобі використати подібний трюк, бо цей сценарій йому дуже знайомий? Цього бовдура саме так і одружили! — Знову перебиваю її знущальним тоном, в якому тільки ідіот не почує зневаги. — Кімберлі, до біса тебе з твоїм кривлянням! Про яке кохання йдеться? Не було його і немає. Ти мені огидна, особливо тепер. Я не хочу тебе бачити, не хочу знати та чути про тебе. Не хочу! Все скінчено! Пішла геть! — Сичу і вже не стримуюсь, готовий подати знак Френкові, щоб той схопив цю мерзотницю за патли та виштовхав за ворота в три шиї.

— Нехай ця лярва вже, нарешті, відчепиться від тебе! Вилазь з води і ми поговоримо! — Кім змінює маску ніжної кішечки на бульдожу пику, збираючись вчепитися мені в горлянку в останній спробі повернути мене. — Я чудово знаю твій характер, Августе, ти швидко спалахуєш, а потім остигаєш і стаєш лапочкою. Ми з тобою збиралися одружитися, і кохання так швидко не минає, ти мій, а я твоя. Знаю, що тебе до мене тягне, ти просто трохи ображений, і я це заслужила, визнаю. Хочу попросити тебе повернути мені обручку, тому що я не збираюся тебе залишати.

— Ти образила чудову дівчину. Вибачься зараз же! — Мене вже нудить від огиди до неї, а вона цього не помічає, думає, що це в мені вирує образа покинутого чоловіка, якого вона зараз приголубить і він швиденько пом'якшиться.

— Плювала я на її вибачення, — втручається Тіна. — Августе, нехай Френк зайде у воду і замінить мене, бо я хочу піти. Не збираюся брати участь у цьому балагані, — голос холодний, відсторонений, погляд згаслий. Три тисячі разів дідько!!!

— Френку, викинь міс Кімберлі Флетчер за ворота і прослідкуй, щоб вона звалила подалі і більше не з'являлася, — вимовляю байдуже і рівно, нагородивши Кім безжальним та зневажливим поглядом. Відсахнувшись, вона все ж таки зрозуміла, що мою фортецю не зламати ані штурмом, ані вдаваною ласкою. Але вона точно зробить ще одну спробу, намагатиметься діяти через мою матір. — Кім, припини принижуватись і виставляти себе абсолютною дурепою. Ти мені не потрібна. Ніякого повернення не буде, бо я тебе не кохаю. І це моє остаточне рішення, — у відповідь на мої слова підтискає тремтячі губи, розвертається і прискорює крок під сумлінним наглядом Френка.

— Тіно, — мій погляд і голос відразу теплішають, заповнюючись моїми почуттями до неї. Вчорашній поцілунок засмажив моє серце до рум'яної скоринки. І це вже не просто симпатія, це потреба її присутності в моєму житті, вона моя мотивація стати кращим, вона гарантія мого безхмарного неба. Я хочу її повністю, і душу, і тіло, хочу серйозних стосунків. Вчора мені здалося, що вона буде не проти. Але сьогодні…

— Тіно, — обіймаючи обома руками, підтягую її ближче, міцно притиснувши до себе. — Мені шкода, що ти стала свідком цієї мерзенної сцени. Мені довелося бути грубим, тому що з деякими людьми треба чинити тільки так, вони на це заслуговують і інакше не розуміють. Вибач, що це зіпсувало тобі настрій.

— Це твоє особисте життя і не мені тебе судити, — гадство, як же мені не подобається цей її байдуже-роблений тон. — Мені також шкода, що ти так довго просидів у воді. Переохолодження нам ні до чого, тебе потрібно терміново виловлювати та везти до будинку. Я допоможу, ми впораємось і без Френка! — Все, чуттєва дівчина Тіна сховалася в коконі з тришаровим захистом, а замість неї залишилася занудна і вперта масажистка. Поспішно вискакує з води, хапає чортов візок, підкочуючи його до широкої пінної смуги. Мокра футболка прилипла до тіла, підкреслюючи всі принади її спокусливої ​​фігурки. Дивлюся, пожираючи її поглядом, і не можу відвести очей.

— Я підхоплю тебе під пахви, а ти допомагатимеш мені ногами. Добре? Додаткова вправа, — рішуче витягає мене з води, я як можу перебираю своїми неслухняними ходулями, але у візок мене засунула саме її нелюдська завзятість.

— Пташко, колеса провалилися в мокрому піску, ти мене не викотиш.

— Я сильна, — продовжує вперто сопіти, не дивлячись на мене.

— Я в цьому не сумніваюся, але я не хочу, щоби ти надривалася. Я забороняю тобі. Почекаємо громилу. Тіно, прошу, не віддаляйся від мене. Я ж бачу, як тебе збентежила сцена з моєю колишньою. Поговори зі мною.

— Августе… те, що сталося вчора між нами, було легковажною дурістю. Мені не потрібне повторення історії, всі ці переживання, вибір, ці… безглузді казочки про кохання, бо, як завжди, від різнобарвної мильної бульбашки залишиться лише один пшик. Давай не будемо ускладнювати і псувати одне одному життя, — голос глухий і напружений, коли мені, на відміну від неї, хочеться кричати, але я стримуюсь заради неї.