Розділ 19. СЬОГОДНІ ТИ ЇДЕШ ЗІ МНОЮ

П'ятничний вечір був запланований ще кілька днів тому. Як і домовлялися з Аліною, Женя збиралася в нічний клуб — згадати безтурботні часи й нарешті струсити з себе весь накопичений стрес. У цей вечір вона вирішила відкинути всі свої внутрішні заборони, правила й страхи. Кому вона щось винна? Нікому. Настав час просто жити й відчувати кожен момент.

​Женя подивилася на себе в дзеркало. На ній була коротка сукня-міні на тонких бретелях, вкрита великими сріблястими паєтками, що ловили кожне проміння світла й переливалися, як дзеркальна луска. Глибокий виріз і червона матова помада на губах робили образ непристойно звабливим і зухвалим. Розпущене довге волосся було підкручене на кінчиках у легкі, живі хвилі. Вона виглядала запаморочливо, вільно й неймовірно красиво.

​— Дівчинко моя, сьогодні це місто буде біля твоїх ніг! — вигукнула Аліна, подаючи їй келих.

​У тому ж клубі, на балконі другого поверху, відпочивала компанія чоловіків. Роман із трьома своїми друзями — колегами-лікарями — вирішили розрядити важкий робочий тиждень за келихом віскі. Роман був як завжди стриманий, спокійно слухав жарти друзів, аж поки погляд його друга Влада — харизматичного, впевненого в собі брюнета — не зачепився за танцпол.

​— Хлопці, ви бачите те, що бачу я? — Влад присвиснув, вказуючи рукою вниз. — Оце так срібляста краса... Дівчина — просто вогонь. Я пішов знайомитися, бо це злочин — лишати таку красуню без уваги.

​Романові було абсолютно байдуже до його слів. Він просто повільно пив віскі, занурений у свої думки.

​З динаміків розливалися баси латиноамериканської пісні «Маргарита». Ритм диктував свої правила: дикий, пристрасний, гарячий.

​Після кількох яскравих коктейлів Женя відчула, як легка хмільна сміливість розливається тілом. Вони з Аліною вискочили в самий центр танцполу. Женя рухалася плавно, розкуто й неймовірно звабливо, випромінюючи дику енергію свободи. У якийсь момент Влад обережно, але впевнено підійшов до дівчини у сріблястій сукні ззаду.

​Відчувши за спиною чуже дихання та ритмічні рухи, Женя не злякалася й підхопила цю гру. Вони розвернулися один до одного, і танець перетворився на справжнє полум'я: сміливі рухи, плавність стегон, переплетення поглядів, відверта й дражлива гра на межі. Влад, вражений такою пристрастю й розкутістю дівчини, обережно поклав долоню їй на талію, підхоплюючи цей темп. Женя сміялася, кидаючи виклик усьому світу.

​На другому поверсі один із лікарів штовхнув Романа в плече:

​— Ого, а Влад часу даремно не втрачає... Дивись, який танець влаштував!

​Роман ледве помітно зітхнув і нарешті поволі перевів погляд униз, на палаючий танцпол...

​І в цю ж секунду його пальці так стиснули склянку з віскі, що скло ледь не тріснуло.

​Його дихання перехопило, а в очах потемніло. Це була Женя. Його Женя.

​Вона танцювала під цю гарячу «Маргариту» з його другом — непристойно близько, з палаючою червоною помадою на губах, розпущеним волоссям та у сяючій сукні, яка під спалахами софітів підкреслювала кожен вигин її тіла. Вона була сп'яніла від волі, неймовірно бажана й небезпечна. Усередині Романа в одну секунду спалахнув темний, дикий і абсолютно несвідомий власницький інстинкт.

​Він не чекав ні секунди більше. Поставивши склянку на стіл із важким стуком, Роман стрімко рушив униз.

​Тим часом Влад, сміючись разом із Женею, нахилився трохи ближче, збираючись щось шепнути їй на вухо... але танцювати їм довелося недовго.

​Поруч виріс Роман. У білій сорочці з кількома розстібнутими ґудзиками на грудях, а в темному погляді палала така загроза й пристрасть, що Влад мимоволі зробив крок назад.

​— Рома?.. — спантеличено витаращився Влад. — Ти її знаєш?

​— Ага, — промовив Роман рішучим тоном, від якого не виникало жодних сумнівів. — Вона зі мною.

​Влад підняв руки в захисному жесті:

​— Ого, брат, зрозумів! Здаюся, пробач, не знав! — Влад одразу перевів погляд на Аліну: — А тут у нас, я дивлюся, ще одна чарівна красуня... Не складеш мені компанію?

​— Дивлячись, як добре ти танцюєш, — грайливо знизала плечима Аліна, і за мить вони вже запалювали в центрі танцполу.

​Почувши знайомий голос, Женя повільно обернулася. Але перш ніж вона встигла бодай щось сказати, Роман обхопив її за талію й одним упевненим рухом притягнув до себе.

​Женя опинилася в його обіймах і з відвертим, грайливим азартом подивилася йому просто в очі:

​— Ого, який суворий «добрий знайомий»... І що це тільки що було, Романе? Ти вирішив забрати мене собі?

​Роман міцніше стиснув долоні на її талії й низько, майже в губи мовив:

​— Навіть не буду удавати, що це не так. Ти сьогодні надто небезпечна, Женю...

​Він зробив коротку паузу, і в його очах з'явилася легка усмішка:

​— До речі... Ти ж казала в повідомленні, що йдеш на зустріч із подругою. А це, виявляється, ось які у тебе «зустрічі»?

​— А ти теж, я дивлюся, даремно часу не витрачав, — оглядаючи його сорочку з кількома розстібнутими ґудзиками на грудях, відповіла вона з задиркуватою усмішкою. — Вже встиг когось підчепити?

​Кутик губ Романа повз вгору:

​— А ти що, Женю... вже маєш на мене якісь особливі плани? — тихо запитав він, нахиляючись до самого її обличчя.

​Женя лише дражливо усміхнулася, трохи відвернула голову й тихо прошепотіла, знаючи, що він почує кожне слово:

​— Це ж треба було... щоб нас занесло в один і той самий клуб...

​Роман упіймав ці слова, торкнувся губами її гарячої шкіри біля вуха й з непохитною впевненістю мовив:

​— Доля, Женю. Не інакше.

​Вона затамувала подих, сильніше стиснувши пальці на його плечах. Серце калатало як божевільне. Поруч із цим чоловіком вона нарешті відчувала себе бажаною, цінною, захищеною і водночас абсолютно вільною.

​— Женю, ти сьогодні просто неймовірна... але, здається, дехто вже трохи перебрав із коктейлями. Може, поїдемо додому? — м'яко прошепотів він, вдихаючи аромат її персикових парфумів.

​— Що-о-о? Додому?! — Женя задиркувато засміялася, скинувши легку хвилю підкрученого волосся назад. Її очі знову спалахнули азартом. — Ні за що! Ніч тільки починається!