37 Яна

Мені дуже кортіло побачити те, як Назар поставить на місце Лільку та її бісову свиту. Я думала, що все це відбудеться після занять.

Лілька постійно витріщалась на Гордієнка і бачила, що ми з ним спілкувались.

Саме тому ця блохаста видра періодично зиркала на мене так, наче хотіла зурочити або проклясти, чи навіть спопелити поглядом на місці.

От, крокодилиха ненормальна! Судячи з усього, у Лільки було геть погано з головою.

Я підозрювала, що та пришелепкувата індичка вже старанно думала над тим, як ще можна мене дістати і залякати.

Коли пролунав дзвінок на велику перерву, ми з Аріною пішли в їдальню, щоб щось перекусити.

Назар Гордієнко приєднався до нас. Побачивши його, Аріна закотила очі.

Моя подруга дуже не любила Назара. Він жахливо бісив її ще з першого навчального дня в академії. Мене він теж раніше бісив, але не так, як Аріну.

Хоча, якщо подумати, то, на відміну від мене, мажорик ніколи її не ображав, не дражнив і навіть не дивився в її бік.

- Що будете їсти, дівчатка? - запитав Назар у нас з подругою, коли ми зайняли столик в їдальні.

- Обери нам з Аріною щось на свій смак, - відповіла я, непомітно наступивши на ногу своїй подрузі, яка вже збиралась відмовитись.

- Ну, твої смаки, Скалко, я вже приблизно знаю. Ти любиш їсти крабів, - посміхнувшись, промовив Гордієнко, натякаючи на те, що коли ми з ним були на острові, то їли крабове м'ясо.

Згадавши, як ми смажили тих крабів на вогнищі і якими вони здавались нам смачними, я посміхнулась.

- Підозрюю, що в нашій їдальні немає крабів, тому можеш взяти мені щось інше, - промовила я, спостерігаючи за тим, як Аріна вже починає закипати.

- Добре, але якщо захочеш, щоб я знову приготував тобі крабів, то приїзди до мене додому і ми все організуємо, - підморгнувши мені, сказав Назар і пішов за їжею.

- Як же цей Гордієнко бісить! Яно, навіщо ти дозволила йому пригостити нас? - невдоволено промовила моя подруга.

- Не психуй, Аріно. Чим погано зекономити гроші і купити потім собі якихось смаколиків? Крім того, Назар Гордієнко не такий вже й поганий і безнадійний. Коли ми з ним кілька днів були разом на острові,  то він, як міг, піклувався про мене. Хоч ми з ним постійно сварилися, - сказала я, намагаючись заспокоїти свою подругу.

- Тільки не кажи мені більше про той острів! Бісить! Я б здуріла б, якби опинилася там разом з цим пихатим блазнем, - роздратовано промовила Аріна.

- Пригощайтесь дівчатка, - сказав Назар, ставлячи перед нами таці зі стравами.

- Ого! Схоже, що Назар вирішив нас з тобою побалувати, - промовила я до подруги, коли мажорик пішов за своїм обідом.

У відповідь Аріна тільки невдоволено хмикнула.

- Дякую, Назаре! - промовила я, коли він повернувся і сів за стіл разом з нами.

Я так задивилась на Гордієнка, що геть забулась про їжу. Здавалося, що за той час, що ми з ним не бачились, мажорик став ще вродливішим, ніж раніше.

- Скалко, прикрий рота, бо ще якась муха залетить, - усміхаючись, бовкнув цей паскудний йолоп і повернув мене на грішну землю.

От, гад африканський! Ще й посміхається на всі тридцять два!

І як я могла запасти на цього гамадрила безсовісного? Капець якийсь...

Я саме хотіла щось відповісти Назару, коли   в їдальні почулися крики.

- О! Шоу починається... Дивись, Янко, що зараз буде, - нахилившись до мого вуха, промовив Назар.

- Яке ще шоу? - нічого не розуміючи, поцікавилась я, поглянувши на нього.

- Дивись на Лільку і її стадо дуреп, - сміючись, відповів Назар Гордієнко.