- Дякую, що підвіз мене додому, Андрію. Ти мене дуже виручив, - промовила я, коли машина зупинилась біля мого під'їзду.
Я хотіла зняти із себе куртку, щоб повернути її Соколовському, але він мене спинив.
- Яно, нехай куртка поки що залишиться у тебе. Ти ж не хочеш, щоб місцеві пліткарки побачили тебе в такому вигляді. Пізніше віддасиш. Нічого страшного не станеться, - посміхнувшись, промовив Соколовський.
- Дуже дякую. Я і справді не хотіла б, щоб мене побачили сусіди у всій цій жахливій "красі".
- Ще понавигадують собі всяких дурниць.
- Так, це вони можуть, - усміхнувшись, сказала я.
Попрощавшись із Андрієм Соколовський, я вийшла з машини і поспішила до свого під'їзду.
Зайшовши в квартиру, я нарешті видихнула з полегшенням. Я швиденько прийняла душ і перевдяглась.
Сподіваючись на диво, я вирішила випрати свою бідолашну нову сукню, але дива не сталось.
Мені не хотілось вірити у те, що вона вона була безнадійно зіпсованою, тому я вирішила потім пошукати в інтернеті поради, як вивести такі плями.
Після душу, я відчула себе значно краще. Тепла вода змила мій поганющий настрій, але злість на тих падлюк і бажання їм помститися у мене залишились.
Зробивши собі велику чашку зеленого чаю і прихопивши на кухні печиво з родзинками, я пішла до себе в кімнату.
Хотілося подивитися щось легке і веселе, щоб відволіктися від того, що сьогодні зі мною сталось.
Веселий романтичний серіал чудово мені з цим допоміг. Побачивши, що він довгий і є ціла купа серій, я дуже зраділа.
Я навіть обідала, не відриваючись від перегляду. Я так захопилась серіалом, що навіть не помітила, що вже настав вечір.
В дуже хвилюючий момент у мене задзвонив телефон. Поставивши серіал на паузу, я вилаялась і взяла телефон в руки.
Побачивши, що на екрані висвітився невідомий номер, я спершу хотіла вибити, але трохи подумавши, все ж відповіла.
Почувши голос Назара Гордієнка, я мало з ліжка не гепнулась.
Моє тіло наче блискавкою пронизало, а серце закалатало, як навіжене.
Я була в шоці від того, що він мені зателефонував, аби поцікавитись, чому мене сьогодні не було на заняттях в академії.
Я не стала розповідати йому правду про те, що зі мною зробили його ненормальні фанатки, бо не хотіла, щоб він вважав мене якоюсь нещасною жертвою і невдахою.
Тому просто сказала Назару, що у мене виникли термінові справи. Добре, що він хоч не почав розпитувати про те, які саме справи у мене з'явились.
Навіть від Назарового голосу, мені стало тепло і спокійно. І дуже захотілось його нарешті побачити.
Поговоривши з мажориком по телефону, я зрозуміла те, як сильно за ним скучила і як мені його не вистачало весь цей час.
Пів ночі я уявляла собі нашу з Назаром зустріч і посміхалась сама до себе, наче якась дурепа. А коли заснула, то навіть у сні бачила Назара, який смажив крабів на вогні.
Наступного ранку я знову навела красу і поїхала в академію. Мені пощастило не зіштовхнулись з тими пришелепкуватими дурепами і я без перешкод дісталась до аудиторії, де у нас мала пройти перша пара.
Зайшовши, я відразу побачила Назара. Але краще б мої очі цього не бачили.
#10 в Молодіжна проза
#150 в Любовні романи
#35 в Короткий любовний роман
від ненависті до кохання, героїня з характером, мажор і проста дівчина
Відредаговано: 21.04.2026