30 Назар

Ця дрібна і паскудна Скалка так витріпала мені нерви, що вечером я навіть не пішов на вечірку.

Мій батько так здивувався, коли побачив мене в цей час вдома, що навіть приніс аптечку і поміряв мені температуру та тиск. Він злякався, що я захворів.

Але коли виявилося, що все у мене було в нормі, батько почав допитуватись про те, що у мене сталось і чому я такий сумний.

Ага ... Так я йому і розповів про те, що всі  печалі у мене через одну капосну заразу на ім'я Янка Скалка.

Збрехавши батькові про те, що просто сьогодні добряче стомився, я поспішив до себе в кімнату.

Не вистачало ще, щоб він знову запропонував мені подивитися разом з ним якісь фільми з часів його молодості, бо то вже буде повний капець.

Зайшовши до себе в кімнату, я влігся на ліжко і взяв в руки свій телефон.

Поглянувши, котра зараз година, я подумав про те, щоб зателефонувати Яні та запитати, чому її сьогодні не було в академії.

Мені здавалося, що це не буде аж надто дивно виглядати. Я ж просто поцікавлюсь у Скалки, де вона пропадала. Саме так і роблять одногрупники...

Чотири рази я збирався зателефонувати і стільки ж відмовлявся від цієї ідеї.

Я б точно передумав би і в п'ятий раз, якби випадково не натиснув пальцем на дзвінок.

Дідько! Що я накоїв? Що я зараз скажу для Скалки?

А, може, Янка досі на побаченні із тим бісовим придурком Соколовським. Від цієї думки у мене аж око сіпнулося.

- Так, - почувся здивований і розгублений голос Янки Скалки.

Почувши її, я так розхвилювався, що мало не впустив телефон з рук.

- Привіт, Скалко! - привітався я, щоб не мовчати, наче якийсь повний придурок.

- Привіт, Назаре... Щось сталося? - промовила дрібна біда.

- Нічого не сталося... Просто я помітив, що тебе сьогодні не було в академії і дуже здивувався, що така занудна Заучка, як ти, пропустити перший навчальний день. Тому і зателефонував, - сказав я.

- Я збиралась сьогодні прийти на пари, але... У мене виникли термінові справи, - відповіла мені Скалка.

"Термінові справи"?! Серйозно?! То тепер це так називається?! Яка ж вона безсоромна і безсовісна брехуха! Бачив я твої " термінові справи" на ім'я Андрій Соколовський.

- Зрозуміло... А завтра ти плануєш йти в академію, Янко? - запитав я, ледь стримуючись, щоб не бовкнув зараз нічого зайвого.

- Звісно, що збираюсь, - відповіла Янка Скалка.

- Добре... Тоді до зустрічі в академії, - промовив я.

- До зустрічі, Назаре.

- Солодких снів, Скалко, - побажав я.

- І тобі, - відповіло це дрібне брехливе нещастя і відключилось.

Чудово! Просто прекрасно! Оце я дожився... Тріпаю собі нерви через капосну брехуху.