28 Назар

До початку першої пари вже залишилось зовсім трохи часу, але дрібної, сварливої зарази досі не було видно.

Янка Скалка була занудною зубрилою і відмінницею та зазвичай ніколи не запізнювалась на заняття.

Вже вдесяте за останні кілька хвилин поглянувши на годинник, я не витерпів і вийшов з аудиторії, щоб поглянути на те, де носить це гарненьке нещастя.

В коридорі Скалки не було видно, тому я поплентався до виходу з академії, щоб пошукати її на вулиці.

- Назарику, привіт! Я така рада тебе бачити! - почувся радісний голос нашої одногрупниці Лільки.

Лілька завжди була надто набридливою і нав'язливою дівчиною і завжди мене дратувала.

Але зараз Лілька особливо мене бісила, бо я хотів швидше знайти ту капосну Скалку, а ця дурепа мені заважала.

- Привіт... Вибач, Лілю, але я зараз поспішаю, - промовив я, швидко прямуючи до виходу.

Як на зло, цієї паскудної біди ніде не було і це  змусило мене хвилюватись. Невже Янка сьогодні не прийде в академію?

А якщо з нею щось трапилося? Або вона захворіла? Трясця! І чого я тріпаю собі нерви через ту Скалку?

І тут я помітив Янку і не тільки її... Наш однокурсник Андрій Соколовський вів Скалку до машини, накинувши на неї свою куртку.

- Янка! - покликав я, але але дівчина мене не почула, бо вже сіла в машину Соколовського.

Оце так новини... Я тут хвилююсь за цю дрібну заразу, а вона, виявляється, вирішила прогуляти пари разом з тим бісовим йолопом Соколовським.

Дідько! Я навіть не розумів, чому мене це так жахливо вибісило. Від однієї думки про те, що Янка буде мило посміхатись тому клятому бовдуру, у мене руки самі собою стислими в кулаки.

А про їхні обійми і поцілунки я навіть думати не хотів. У мене виникло сильне бажання натовкти пику Соколовському.

Пролунав дзвінок на пару і я вилаявшись, пішов в аудиторію. На лекції я не міг думати про щось окрім того, що Скалка сідала в автівку того йолопа.

А що, як ці двоє вже почали зустрічатись? Але ж коли це могло статись? Щойно ми з Янкою повернулись додому, вона відразу поїхала в село до своєї бабці.

Дідько! Та що ж це зі мною відбувається?! Мене не повинно хвилювати те, що робить Скалка і з ким зустрічається. Але чого ж тоді хвилює? Чому я так злюсь? Трясця!

Невже я ревную ту сварливу заразу?! Цього не може бути... Цього просто не може бути.

З якого такого дива мені її ревнувати. Ми ж  з Янкою не зустрічаємось і у нас нічого не було окрім того єдиного поцілунку на острові.

До кінця занять настрій у мене так і не піднявся, а всьому виною була та бісова Скалка.

Янка постійно тикала мені тим, що у мене було багато подружок, а сама... 

А сама крутить хвостом перед тим придурком. Навіть пари вирішила прогуляти разом з ним. Капець якийсь...