26 Назар

Повернувшись додому, я відразу опинився в центрі уваги. Всі хотіли дізнатись про те, як я виживав на безлюдному острові ще й разом з такою нестерпною бідою, як Янка Скалка.

Друзі і знайомі навіть не дали мені часу оговтатися після повернення з острова. 

На щастя, я добре вмів підлаштовуватися під нові умови. Навіть мій батько казав, що я, наче тарган, і зможу швидко освоїтись будь-де.

Я хотів провідати Янку, але батько сказав, що мама відвезла її в село до бабусі на цілий місяць аж до початку занять в академії.

Тоді я вирішив зателефонувати. Навіть поїхав на роботу до батька і попросив у Яниної мами номер телефона тієї дрібної, нестерпної зарази.

Хтозна, скільки разів я намагався зателефонувати для Скалки, але в останній момент починав вагатись і не робив цього.

Ми з Янкою ніколи не були друзями. Навіть, коли перебували на безлюдному острові, то швидше були не друзями, в просто вимушеними партнерами по виживанню.

Зі мною ніколи не було нічого подібного раніше. Я без будь - яких проблем міг зателефонувати будь - якій дівчині. Тому я не розумів того, звідки у мене взявся цей дивний страх.

Я не знав, що сказати, коли почую її голос. Я сердився на самого себе, бо поводився і почувався, як якийсь нерішучий тюхтій.

І це мене жахливо дратувало. Ще й, як на зло, мені не давав спокою той наш поцілунок. Але Янка тоді чітко сказала, що те, що було на острові, має там і залишитись. Вона чудово дала мені зрозуміти, що не хоче продовження і розвитку наших стосунків.

Ці її слова чомусь зачепили і роздратували мене. Я й сам не розумів, чому. Не те, щоб я запав на цю паскудну, сварливу Скалку. Але поки ми були разом з Янкою на безлюдному острові посеред моря, я встиг помітити те, що вона досить приваблива і навіть деколи мила дівчина.

Мене навіть трохи розчарувало те, що Янка запропонувала забути про наш поцілунок.

Зазвичай дівчата зі шкіри лізли і робили все, аби привернути мою увагу, а ця хоче про все забути...

Не дивлячись на постійні вечірки та розваги, я ніяк не міг викинути з голови те крикливе нещастя. 

Я сам був в страшному шоці, коли зрозумів те, що хвилююсь про Янку і вже навіть встиг трохи скучити за нею.

Трясця! Та що ж це таке робиться?! Я точно не міг запасти на Янку Скалку! Здалася мені така істерична, сварлива, нестерпна та занудна дівчина...

Але, чому тоді я не можу викинути з голови ту Скалку? Вона вже навіть снитись мені почала.

Завтра розпочнуться заняття в академії і я зможу її побачити. І як мені поводитись, коли ми з цією бідою зустрінемось?

Раніше ми зі Скалкою майже не спілкувались, не рахуючи наших постійних сварок, але ж на острові... Ми не тільки розмовляли, а навіть обіймались і цілувались...

Дідько! У мене вже голова йде обертом від всіх цих думок. Одні проблеми від дрібної, але дуже гарненької зарази.