22 Назар

Побачивши те, як Янка психанула, я не стримав сміху.

- Скалко, вдавати милу і привітну дівчину - це точно не твоє, - сміючись, сказав я.

- Йди до біса, Гордієнко! - Надувшись, відповіла Скалка і задерла свого кирпатого носа.

- Янко, просто скажи, чого ти від мене хотіла, - промовив я, уважно дивлячись на дівчину.

- Я помітила, що ти стомився і сердишся... Тому вирішила підбадьорити... - нерішуче відповіла бідося, важко зітхнувши.

- Оце так... Ти вирішила мене підбадьорити? - здивовано сказав я.

- Як би там не було, але ми одні на цьому клятому острові і маємо підтримувати одне одного та допомагати.

- Тут я з тобою згоден, - промовив я, сам не вірячи у те, що сказав подібне.

- Назаре, давай не будемо сваритися. Принаймні поки ми на цьому острові, - запропонувала Янка.

- Я не проти, але дуже сумніваюсь, що у нас з тобою вийде не сваритися, - посміхнувшись, відповів я.

- Ми можемо хоча б спробувати.

- Можемо... Тоді для початку зроби мені масаж і розімни плечі.

- Що?! Ти з глузду з'їхав, Назаре?! З якого це дива я буду тобі плечі розминати?! - Обурилась Скалка, розлючено зиркнувши на мене.

- Капець ... А хто тут щойно розповідав про те, що ми маємо допомагати одне одному і підтримувати? А як до справи, то ти психуєш і відмовляєшся це робити, - сказав я, піднявши брову.

- Масаж - це не допомога! - сердито видала Скалка, взявши руки в боки.

- Як це не допомога? Ти що, Скалка? Знала б ти, як у мене руки болять. Думаєш, що легко з цими паличками морочитись, аби добути нам вогонь?

- Ти зараз правду кажеш, Назаре? - запитала Янка, суворо поглянувши на мене.

- Звісно, що правду. Якщо ти мені не віриш, то можеш спробувати сама потерти палички одна об одну, - відповів я.

- Я повірю тобі на слово, Гордієнко... Ну, добре. Я трохи розімну тобі плечі. Але якщо ти щось втнеш чи бовкнеш якусь дурницю або комусь про це розкажеш, то тобі дістанеться від мене на горіхи.

- Чудово, промовив я, скидаючи із себе сорочку і з гордістю демонструючи дівчині свій торс.

Недарма ж я старанно займався спортом і двічі на тиждень відвідував спортзал.

Повагавшись кілька секунд, Янка підійшла ближче і сіла позаду мене.

Дівчина нерішуче доторкнулася руками до моїх плечей і почала обережно їх розминати.

Як це не дивно, але у Янки все чудово вдавалось. Я заплющив очі і мало не замуркотів від задоволення.

- Ну як? - через деякий час поцікавилась Скалка, зупинившись.

- Дуже добре. З тебе вийшла б чудова масажистка, Янко, - задоволено відповів я, насолоджуючись моментом.

- Трясця! Гордієнко, судячи із твоєї аж надто задоволеної пики, ти мені збрехав!

- Нічого я не брехав. Ти дуже мені допомогла, Янко. Після твого масажу, я відразу відчув себе краще.

- Якщо так, то віддяч мені смачним крабовим м'ясом! - Ляснувши мене по спині, сказала Скалка і відсіла подалі.

Важко зітхнувши, я неохоче повернувся до роботи.