20 Назар

Янка Скалка - це не дівчина, а моя персональна небесна кара. Ніде мені немає від неї спокою.

Це ж треба було через якусь дурницю здійняти такий гвалт і влаштувати скандал?!

Ця навіжена плоскодонка серйозно вважала, що я спеціально поліз до неї з обіймами.

Треба мені ця біда безголова, як собаці п'ята нога, а корові - сідло. 

Не бажаючи більше тріпати собі нерви, я вирішив не зважати на Скалку і ще трохи поспати.

Повернувшись до неї спиною, я заплющив очі і почав думати про приємні моменти із свого життя. Це завжди допомагало мені заснути.

Скалка кудись попленталася і я зрадів, бо нарешті настали тиша і спокій.

Прокинувшись, я встав і почав розминатись.

Виявилось, що поки я дрімав, Янка Скалка встигла розвитку кипучу діяльність.

Ця дрібна бідося виклала з каміння слово " Sos!" Великими літерами, а зараз займалась тим, що писала якоюсь палицею на піску " Help".

Хоч чимось корисним зайнялася замість того, щоб скандалити.

Трохи розім'явшись, я вирішив піти до водоспаду, щоб вмитися і принести нам води.

Взявши пластикові пляшки, я рушив у тому напрямку. Янка точно мене помітила, але вперто робила вигляд, що це не так.

І нехай. Хоч не верещить, наче навіжена, і то добро. Нестерпнішої дівчини, ніж це нещастя, я ще в житті не бачив і дуже сумнівався в тому, що колись побачу.

Бо таких пришелепкуватих, як Янка Скалка, ще добре пошукати треба.

Напившись прохолодної води, вмившись і набравши повні пляшки, я пішов назад у наш табір.

Настрій у мене  був геть паскудний, бо треба було знову морочитись з тим вогнем, а у мене ще від вчорашніх спроб, розвести його, боліли руки.

Крім того, я підозрював, що варто буде мені прийти, як та бісова, нестерпна, дрібна  дурепа знову почне сварку через якусь дрібницю.

Але повернувшись на наше місце, Скалки я там не побачив. Важко зітхнувши, я поплентався збирати все необхідне для вогнища, щоб було із запасом.

Розібравшись з цим, я взявся знову добувати вогонь за допомогою двох паличок, використовуючи метод тертя.

Дуже швидко я почав психувати, бо мої нещасні рукивже нещадно боліли, а ніякого толку не було.

Піднявши голову, я помітив Янку. Схоже, що вона теж ходила вмиватися до водоспаду, бо у неї ще досі було трохи вологе волосся.

Янка виглядала дуже задоволеною собою і несла грону бананів.

- Перепочинь трохи і підкріпися, Назаре. Я впевнена, що у тебе все вийде, - сказавши це, дівчина поклала біля мене банани.

- Дякую, - шоковано промовив я, відкладаючи палички, з якими щойно морочився.

- Назаре, ти такий сильний, організований, винахідливий, милий і турботливий хлопець, - видала Янка, посміхаючись.

Від несподіванки і почутого, я мало не вдавився бананом, який саме почав їсти.

Капець. З якого це дива дрібна зараза вирішила мене похвалити? 

Янка точно щось задумала. Але що?