18 Назар

Одні неприємності і проблеми від цієї навіженої Скалки. Я всього лише за талію її притримав, щоб вона не впала, а ця дурепа вже встигла понавигадувати собі казна - чого.

Якесь дике, дурне нещастя, а не дівчина! От мені не пощастило саме з нею застрягнути на безлюдному острові посеред моря.

Повертаючись до нашого табору, ми з тією пришелепкуватою дурепою всю дорогу сварилися і навіть зупинялися, щоб покричати одне на одного, тому прийшли значно пізніше, ніж планували.

Побачивши, що наше вогнище згасло, я ледь стримався, щоб не сказати якесь міцне слівце.

Навіть жару не лишилось, щоб знову розвести багаття. І все сталося через цю ненормальну Скалку.

Якби вона не здійняла галас і не роздула з мухи слона, то ми б вчасно повернулись в табір і не дали б згаснути вогню.

Я ледь стримувався, щоб не висказати все це для Скалки.

Добувати вогонь зараз у мене не було ніякого бажання, тому я просто влігся на своє спальне місце і спробував заспокоїтись.

- Чому ти нічого не робиш, Назаре? - Невдоволено поцікавилась Янка, вперши руки в боки.

- І що я зараз маю робити? - Запитав я, поглянувши на це сварливе нещастя.

- Як що?! Розпалювати вогнище! - Відповіла бідося, сердито тупаючи крихітною ножкою і спопеляючи мене поглядом.

- Я займусь цим завтра. Зараз у мене немає ні сил, ні настрою.

- А якщо ми замерзнемо вночі і застудимось? 

- Минулої ж ночі не замерзли. Крім того тут не так холодно, щоб застудитись.

- Який же ти легковажний і несерйозний, Назаре! Це просто капець якийсь.

- Дай мені спокій, - ледь стримуючись, промовив я.

У відповідь Скалка невдоволено хмикнула і вляглася поруч, повернувшись до мене спиною.

В голову мені стукнула одна дуже дурна думка про те, що зараз ми з Янкою схожі на якесь сварливе подружжя.

Я аж головою потрусив, щоб відігнати від себе такі страшні думки.

Жоден нормальний хлопець не стане зв'язуватись з таким крикливим та істеричним нещастям, як Янка Скалка.

Хоч вона і досить симпатична дівчина, але воно того точно не варте.

Схоже, що я, і справді, сьогодні стомився, бо й не зчувся, як заснув. Але навіть уві сні мені не було спокою від бісової Скалки.

Мені наснилося страшне жахіття про те, що я з нею одружився і вона щодня нещадно мене діставала.

Від такого я навіть прокинувся. Зрозумівши, що все це лише дурний сон, я видихнув з полегшенням і поглянув на дрібне нещастя.

Янка спала на боку, поклавши собі руки під  голову і виглядала милою, спокійною і беззахисною дівчиною. На мить я навіть завис, роздивляючись її.

Стоп! Яка ще мила, спокійна і беззахисна?! Треба гнати з голови такі жахливі думки.

Схоже, що все це через те, що на цьому клятому острові немає інших дівчат, тому і Скалка здається мені вродливою.

Важко зітхнувши, я ліг спати, повернувшись спиною до цієї біди, і знову провалився у сон.

Вранці я прокинувся від того, що Янка верещала, як ненормальна і товкла мене своїми крихітними кулачками.