16 Назар

Ця Скалка - справжнє нещастя якесь, а не дівчина. Якби вона не бовталася біля самісінького берега, то і медуза її не вжалила б.

Пригадавши те, як Скалка закусила нижню губу від болю і мало не заплакала, я навіть відчув жаль до неї.

Хоч Янка Скалка - це ще та дрібна паскудниця, але зараз їй, і справді, було боляче.

На наше з Янкою щастя, мені вдалося впіймати аж шість крабів. Правда, вони були трохи меншими від попередніх, але то дрібниці.

- Як ти, Яно? Нога ще болить? - Запитав я, повернувшись до неї.

- Вже не так сильно болить, як раніше, але все ще турбує.

- Воно ще трохи поболить, а потім може почати чухатись. Головне - не чухати.

- А ти звідки знаєш про це? - Поцікавилась Скалка, з цікавістю дивлячись на мене.

- Мені про це відомо, бо коли я був малим, то мене  неодноразово жалили медузи.

- О! Тобі вдалося наловити крабів! - Радісно промовила Скалка, побачивши результати мого полювання.

- Так, я зараз трохи пройдусь по березі. Може, мені пощастить знайти щось корисне, а коли повернусь, то займусь нашим обідом.

- Добре, - важко зітхнувши, погодилась зі мною дівчина.

Я пішов туди, де вчора мені пощастило знайти пластикові пляшки серед усього того сміття, яке викинуло море на берег, але сьогодні нічого нічого підходящого мені не трапилось.

Повернувшись в наш табір, я помітив, що Янка плакала і розхвилювався, бо подумав, що це через її сьогоднішню травму.

- Яно, як твоя нога? - запитав я, присівши поряд з нею на пісок.

- Нормально ... 

Оглянувши ногу дівчини, я побачив, що вона виглядала вже значно краще і навіть набряк майже зійшов.

- Тоді чому ти плачеш, Яно? - Запитав я.

- А хіба у мене мало для цього причин, Назаре? Ми з тобою знаходимось на цьому бісовому острові, а наші батьки далеко і місця собі не знаходять від хвилювання, бо не знають, що з нами. Якби ми хоч зателефонувати могли ... А ще я боюсь того, що нас не знайдуть, - відповіла Янка і заплакала ще сильніше.

Я чудово розумів її хвилювання і страхи, бо відчував те ж саме.

- Яно, відверто кажучи, мене все це теж турбує... Але я впевнений у тому, що мій батько зробить все можливе, щоб нас з тобою знайти. Ти ж знаєш, який він... Тому не панікуй і наберися терпіння. У нас є вода, їжа, а тепер ще й вогнище. Все не так вже й погано. Можна уявити, що ми просто поїхали відпочивати на екзотичний острів.

- Я б разом з тобою нізащо нікуди не поїхала. Навіть уявляти цього не хочу.

- Якщо ти знову бурчиш, то значить, що все добре, - посміхнувшись, промовив я і почав займатись крабами.

Оскільки сьогодні у мене вже був досвід приготування крабів на вогнищі, то я діяв трохи впевненіше і значно швидше їх розбирав, щоб дістати м'ясо.

Отримавши свою порцію, Янка трохи повеселіла і заспокоїлась.

Я думав про те, як примудритись впіймати рибу без вудки. Було б добре засмажити її на вогнищі.

Я не знав того, скільки часу нам зі Скалкою доведеться просидіти на цьому острові, тому хотів якось урізноманітнити наше харчування.

Звісно, що я сподівався на те, що нас швидко знайдуть і ми будемо згадувати час, який провели тут, як веселу пригоду. Але могло статись різне...