15 Яна

Ви тільки подивіться на цю падлюку безсоромну! Кокоси йому подавай!!! 

От же ж гад паскудний! Як у нього тільки той дурний язик повернувся назвати мене пласкою, наче дошка?!

Психанувши, я схопила найближчий камінець і з усієї злості жбурнула його у того безсовісного, язикатого паскудника.

Трясця! Виявилось, що однієї моєї злості для того, щоб поцілити у бісового Гордієнка було мало. Ех ... Треба було ще й спортом займатись. Особливо метанням м'яча.

Дивлячись на те, як той бабуїн блохастий, врятувавшись від мого справедливого гніву, забіг у воду, я голосно вилаялась і показала йому кулака, натякнувши таким чином, що він у мене ще отримає на горіхи.

Поклавши на пісок свій одяг, я теж пішла до води. Краса довкола була неймовірна, в водичка дуже приємна.

І тільки один падлючий і безсовісний мажор псував всю цю ідеальну картину.

Я не відходила далеко від берега, щоб не втратити ні в яку халепу.

Водичка і морське повітря швидко підняли мені настрій.

- Скалка, ти б хоч трохи від того берега відійшла б! Там де ти зараз бовтаєшся, зовсім мілко. Старій жабі по коліна води! - регочучи, наче пришелепкуватий кінь, сказав Гордієнко.

- Тебе не запитала, де і як мені купатись! - Сердито крикнула я йому у відповідь і тицьнула дулю.

Мій гарний настрій, наче вітром здуло. І все через того бовдура безголового! Щоб на нього гикавка напала і три дні не проходила.

Наступної миті я відчула різкий, пекучий біль у щиколотці і заверещала.

- Що сталося?! Стурбовано запитав мажорик, майже відразу опинившись поруч зі мною.

- Не знаю... Різко нога заболіла, - закусивши від болю нижню губу, відповіла я.

- Яка ж ти бідося, Янко, - зітхнувши, промовив Назар і підхопивши мене на руки, швидко поніс на берег.

Опинившись на суші, він обережно посадив мене на пісок біля води.

- Де у тебе болить? - Запитав мажорик.

- Ось тут... - Відповіла я, показуючи йому свою бідолашну ногу.

- Тебе вжалила медуза. Ось слід видно, - зітхнувши, промовив Назар Гордієнко, оглядаючи мою ногу.

- Дідько! Я не думала, що це буде так боляче, - сказала я, і собі розглядаючи слід від медузи.

- Не хвилюйся, Янко. Все буде добре. Зараз я сполісну тобі ногу морською водою. Ти трішки полежиш тихенько і через хвилин двадцять, максимум - через час перестане боліти, - говорячи це, Назар набрав у жменю води і почав промивати постраждале місце у мене на нозі.

Потім хлопець знову підхопив мене на руки і поніс на наше спальне місце.

- Дякую, Назаре, - промовила я.

- Пусте ... Відпочинь поки що. В я піду пошукаю нам крабів на обід, - сказавши це, Гордієнко дав мені в руки пару бананів і поставив поряд зі мною пластикову пляшку із залишками води.

- Добре ... - Важко зітхнувши, промовила я.

- Я буду близько і ти зможеш мене бачити. Тому не бійся і якщо що, то клич.

Перед тим, як піти, Гордієнко підклав у вогонь кори і гілок, щоб він не згас.

Трясця! Що за день сьогодні такий дурний? Вранці та змія мало мене не вкусила, в тепер ще й бісова медуза вжалила!

Але краще вже медуза, ніж якась отруйна зміюка...

Біль і печіння поступово почали зникати. Відчувши це, я видихнула з полегшенням.

Ласуючи бананами, я спостерігала за тим, як Назар намагався знайти нам крабів і тримала за нього кулачки.

Бо банани - це, звісно, добре, але краб - це ще краще.