9 Яна

Згадуючи все, що я колись бачила по телевізору про виживання, я взялася робити собі імпровізоване ліжко.

Я старанно намостила моху і сухої трави, щоб було хоч трохи м'якше, а зверху накрила все пальмовим листям.

Для першого разу вийшло дуже навіть непогано принаймні я так думала.

Мого ненормального сусіда, у якого тільки одні дурниці в голові, досі ще не було.

Я відчула, що зголодніла і пішла по банани. Добре, що пальма з ними знаходилась недалеко від місця нашої ночівлі.

Вирвавши собі кілька бананів, я трохи повагалась і вирішила прихопити перекус і для мажорика.

Як би там не було, але і з Назара Гордієнка могла бути якась користь, тому не варто було остаточно з ним  сваритися.

Почало вечоріти і разом з тим ставати трохи прохолодніше. На мені був тільки легенький сарафанчик, тому я відразу це відчула.

Я як раз вечеряла бананами, коли повернувся мій нестерпний і безсоромний сусід, який намагався хитрістю вмовити мене спати разом з ним. Ага! Дзуськи! Не на ту напав! Обломись!

Підійшовши до мене, мажорик поклав на пісок біля моїх ніг пом'яту пластикову пляшку.

Я спершу хотіла обуритись і поцікавитись, навіщо він притяг мені якесь сміття, але вчасно згадала про те, що ми з ним зараз знаходились на безлюдному острові і у нас не було в що набирати воду і прикусила язика.

Це, і справді, була дуже корисна знахідка. Не дама я Назару банани принесла. Він вже навіть встиг їх відпрацювати.

Деякий час я спостерігала за тим, як мажорик безрезультатно намагався своїми кривими руками розвести вогонь.

Мені так і кортіло вставити якийсь свій коментар щодо цього, але я промовчала.

Бо нам потрібно було протриматись на острові кілька днів і цілком можливо, що цей телепень косорукий таки зможе якимось дивом добути вогонь.

Облишивши марні спроби розпалити вогнище, Назар вирішив лягти спати. Він повернувся до мене спиною і скрутився калачиком, щоб було тепліше, бо теж був легко одягнений.

Робити мені було нічого і я теж почала моститися спати. Але це була дуже нелегка  задача.

Якби у мене була якась ковдра чи хоча б кофта, то було б значно краще, в так я не могла зігрітися і тому крутилася з боку на бік.

Щоб хоч якось зберегти власне тепло, я лягла на бік, склала руки на грудях і зігнула коліна, але це мало чим мені допомогло.

Крім того, я досі ніколи не спала на вулиці під відкритим небом. Навіть, коли ми з друзями ходили в ліс, то у нас були намети.

Кожен звук змушував мене нашорошувати вуха і вдивлятись у темряву.

Як на зло, я ще й подумала про те, що тут можуть водитися небезпечні комахи і павуки та отруйні змії.

Від таких думок мені стало ще страшніше. Трясця! Та я так ніколи не засну!

Тепер ідея, щоб спати поряд з мажориком,  не здавалась мені такою вже й божевільною.

Неподалік від мене щось шелеснуло і я не витримала і заверещала на все горло.