5 Яна

От як так могло статися, що я опинилась на безлюдному острові разом саме з цим пришелепкуватим, безголовим і криворуким мажориком?! 

Цей телепень провів літо в якомусь таборі для багатіїв і вирішив, що він мало не Робінзон Крузо.

Крабів він буде ловити і готувати ... Та щоб я не мучилась ... У нас навіть вогню немає. Я вже мовчу про ножа і хоч якийсь посуд.

Йой! Яка страшна печаль. Що тепер зі мною буде? Чому я не могла застрягнути на безлюдному острові з якимось красунчиком?

Стоп! Що за дурниці в моїй світлій голові?! Який ще красунчик?! Хоча, цей паскудний Гордієнко, як на зло, дуже вродливий...

Аааа! Знову якісь непотрібні думки в голову полізли. Цього мені тільки ще не вистачало для повного щастя.

Якщо вже і застрягти на острові, то з надійним, розумним, сильним, добрим і чуйним хлопцем, який попіклується і підтримає у важку хвилину, а не з таким бовдуром безсердечним, як цей нестерпний Назар Гордієнко.

Ну все... З таким дурнем наші шанси вижити на цьому клятому острові стрімко прямували вниз.

І чого тільки мені так жахливо не пощастило? Не міг цей клятий бовдур опинитись на острові разом із своєю пасією? Чого саме я маю так страждати? Нехай би та його грудаста подружка морочилася з ним тут.

Поглянувши на те, як цей телепень йшов попереду, вдаючи із себе справжнього слідопита і щось насвистуючи собі під ніс, я подумки вилаялась і побажала йому перечипитись та добряче гепнутись, аби він став серйознішим і хоч трохи порозумнішав.

Довкола мене було досить багато різних екзотичних рослин, птахів і навіть комах.

Від однієї думки про те, що на цьому острові також можуть водитись отруйні змії і павуки, у мене все всередині похололо, а серце мало не вистрибнуло з грудей.

Трясця! А якщо тут ще й хижаки якісь є? Тоді нам точно буде капець.

Коли і де я встигла так сильно нагрішити, щоб тепер так жахливо страждати?

Я завжди намагалась чинити правильно навіть якось врятувала маленьке кошеня, підібравши його на вулиці і забравши його до нас додому.

Від таких сумних думок, мені стало так себе шкода, що дуже захотілось знову розплакатись, але я стрималась. 

Бо зовсім не хотіла, щоб цей гамадрил пихатий знову називав мене "плаксивим нещастям" чи якось іще типу цього.

А в тому, що бісів Назар почне з мене насміхатись замість того, щоб хоч якось пожаліти і втішити, я навіть ні на мить не сумнівалась.

Я так відволіклась на власні думки, що забулась про те, що треба уважно дивитись під ноги і мало не гепнулась додолу. 

Від падіння мене врятував мажорик, що саме зупинився і до чогось прислухався.

- Дивись під ноги, Скалко! Бо ще впадеш і розіб'єш свого довгого носа. Що тоді будеш пхати в чужі справи? - Сказав цей бовдур, спіймавши мене.

- І нічого не довгий у мене ніс! І нікуди я його не пхала! - обурилась я.

- Ага... Розкажи мені ... Ніби я не знаю про це. Стоп! Тихо!

Цей нестерпний мажорик різко замовк і знову почав до чогось дослухатись.

Така його поведінка мене дуже занепокоїла, бо хтозна, що він там міг почути.

Я і собі почала прислухатись, але нічого такого типу гарчання якогось небезпечного хижака чи ще чогось я не почула.