2 Назар

Я зовсім не хотів їхати у цей бісів круїз разом із батьком, але він наполіг, пригрозивши, що сильно зменшить кошти на мої витрати. Тому довелось його послухатись.

Опинившись на туристичному лайнері, я зрозумів, що все було не так вже й погано, як я собі уявляв.

Виявилося, що тут теж були гарненькі дівчата, нічний клуб і бари, тобто можна було якось жити.

Єдине, що псувало мені настрій - це присутність доньки батькової помічниці.

Мала зануда на ім'я Янка Скалка точно була , наче справжня скалка в дупі. 

Вона постійно всюди пхала свого допитливого, кирпатого носа і все псувала.

На свою біду, я навчався з цим нещастям в одній академії. І не просто навчався, а був в одній групі зі Скалкою.

Я завжди підозрював, що це мій батько постарався і влаштував Янку навчатись разом зі мною, щоб ця дрібна зараза шпигувала за мною і все йому доносила.

А тепер мій старий ще й запросив Скалку і її маму разом з нами в круїз.

Мало того, що я потерпав від цієї шкідниці на навчанні, то ще й на відпочинку немає від неї спокою.

Ця паскудна Скалка, як на зло, постійно плуталась у мене під ногами і не давала мені повною мірою насолодитися життям.

Якось це капосне дівчисько так зиркнуло на мене, що я мало коктейлем не вдавився.

Мала зараза сама не відпочивала нормально, бо замість того, щоб розважатись, читала свої нудні книги, і мені не давала.

Не знаю, чому, але ми з Янкою постійно починали сваритися, варто нам було опинитися десь разом. 

Мене ніби тягнуло сказати їй щось таке, аби вона почала сердитись і психувати.

Дізнавшись про екскурсію на безлюдний острів, я дуже зрадів.

Я бачив багато фільмів про пригоди на безлюдному острові і тому хотів побувати на одному з таких островів і побачити все на власні очі.

Вранці відразу після сніданку, я поспішив на екскурсію. 

Побачивши на одному із катерів, що мали доправити нас до острова, Янку Скалку, я дуже здивувався.

Що цій біді на ніжках могло знадобитись на безлюдному острові?

Всю дорогу ця дрібна зараза старанно намагалась мене ігнорувати. Роздратовано закочувала очі і показово не дивилась на мене.Така її поведінка дуже мене веселила. 

На острові ми гуляли, фотографувались і слухали нашого гіда.

Слухаючи якусь історію про піратів, які нібито колись заховали свої скарби саме на цьому острові, я помітив, що Скалка відділилася від групи і попленталася щось фотографувати.

Янка так захопилась своїми фото, що геть забулась про те, що ми скоро мали повертатись назад на лайнер.

Бо у нього був певний маршрут і графік, якого потрібно було дотримуватись.

Я недолюблював цю малу заучку, але залишити її саму на безлюдному острові - це вже було занадто.

Таке я міг дозволити собі хіба що в рожевих мріях, але не в реальності. Тому я поспішив наздогнати Янку Скалку та повернути її назад.

Як це завжди бувало, ми з нею посварились. В якийсь момент я згадав про екскурсію, групу і гіда та запропонував Скалці поспішити до інших, бо туристична група вже мала повертатись на лайнер.

Янка була повністю зі мною згодна і навіть не сперечалась.

Але коли ми з нею прийшли туди, де раніше були, то нікого з нашої групи там вже не було і навіть катери, що привозили нас сюди, зникли.

Ми зі Скалкою стояли на березі і шоковано витріщалась на те, як наш лайнер віддалявся все далі і далі.

Це капець! Це повний і страшний капець! Цього просто не може бути!