*** Колись…***

-Мама! Мааа! Мамусю! Дивись! Це я намалювала! Гарно!?

Жінка з повними серйозності очима подивилась спершу на аркуш в руках дитини, а потім і на неї саму.

-Гарно доню, тільки не забавляйся цим, досить малювати, краще вчись писати. Тобі скоро до школи, тож письмо вже більше потрібне, добре?

-Добре мамусю…

-Мамусю, я сьогодні отримала «відмінно»!

-Молодець доню, а з якого предмету?

-Малювання! Знаєш, вчителька сказала що я найкраще за всі другі класи малюю, але казала це тихо щоб мої однокласники не образились.

-Гм..це добре, але давай наступного разу ти отримаєш відмінно з математики, або літератури, на малюванні не треба старатись, краще більше часу приділити важчим предметам, добре?

-Добре мамо…

-Мамо! Я отримала «відмінно» за твір з мови! Я молодець?

-Так, абсолютно молодець, бачиш це ж не складно було? Значить ти зможеш і ще далі так гарно вчитись. Можна мені прочитати твій твір? На яку він тему?

-Ну так… він на тему «Ким ви мрієте стати після школи».

Жінка з умиротворенням та щасливою від гордості посмішкою, бере зошита до рук та не втрачаючи часу біжить очима по рядках читаючи. Поки читає вступ з й так знаною інформацією «Сон Хенбок, учениця 5-го класу», переходить до самого твору.

-Я хочу стати художницею.

Промовляє дівчина наче диктуючи матері написане, яке вона й сама щойно прочитала. Всього одне перше речення і вона з гучним ударом закриває зошита та повертає його доньці.

На її обличчі повна серйозність, ні натяку на вдоволену посмішку що була мить назад. Вона дивиться на дитину, в голові підбираючи правильні, на її думку, слова.

-Цього достатньо... Доню, ти ж розумна дівчинка, бачиш, ти можеш отримувати хороші оцінки, чому тоді ти мрієш стати художницею? Художники не заробляють багато, а то й взагалі нічого заробити не можуть. Художниця це може бути тільки твоєю мрією, але те ким ти станеш, повинно бути щось престижне, з високою зарплатою, щоб ти ніколи не мала потреби в грошах і жила ні в чому собі не шкодуючи, розумієш мене? Я просто хочу пояснити тобі, це за для твого блага, в майбутньому ти подякуєш мені. Але бути художницею тобі не можна, тому просто взагалі про це забудь. Краще йди щось прочитай замість малювання. Добре?

-Добре, ма…

-Ма, ось…

Дівчина вагаючись обережно простягає оформлений аркуш на якому почесно, величезними літерами пише: «Нагороджено ученицю 9 класу Сон Хенбок»…

Жінка уважно читає та з кожним наступним словом весь захват та гордість вщухають заміняючись серйозністю та байдужістю.

Дівчина досі з острахом дивиться на матір, вивчаючи її реакцію.

-Вчителька малювання подала мій малюнок на конкурс, я чесно цього не знала, я не збиралась брати в ньому участь і займати перше місце, але якось так вийшло…

-Перше місце? І ця карточка варта була того?  Скільки часу в тебе пішло на той малюнок? І що у відповідь? Доню, сподіваюсь що після цього ти зрозумієш що малювання та художня кар'єра це не те що тебе має цікавити, стільки часу згаяно, а в нагороду папірець. Ось чому ти маєш більше вчитись, і витрачати свій час з користю для себе, більше читати, писати, щось вивчати чи рахувати, бо це праця яка буде винагороджена в майбутньому. Гадаю це був останній намальований тобою малюнок, з сьогодні ти більше не малюватимеш, так буде краще для тебе, добре доню?

-Добре…

Мовила дівчина і стисла в руках рюкзак в якому були подаровані разом з тим «папірцем» нові дорогі фарби, величезний набір пензликів і сертифікат на купівлю художніх матеріалів.