Аварія

Все сталося настільки швидко, що все що почула Юлія Тірченко,— звук гальмування, а потім різкий удар машини. Схоже, що вона на якийсь час втратила свідомість. Пришла в себе від ляских ударів по обличчю. Неслухняною рукою намагалася відбитися від знахабнілої людини, яка все лупила по обличчю і ніяк не могла відбитися, довелося відкривати очі. Над нею схилився чоловік.

— Отямилася? — Грубо промовив чоловічий бас і нарешті Юлю перестали хлистати по обличчю.
— Ти хто? — Запитала дівчина оглядаючись.
— Кінь в пальто! Ти куди роззява дивилася? В дзеркало себе розглядала чи губи фарбувала?! — Кричав чоловік, а Юля все не могла зрозуміти, що сталося,— ти про що думала?!
— Про Ласку, — розгублено відповіла дівчина.

Сьогодні вирішувалася доля її подруги й брата. І Юля дуже сподівалася, що вони зрозуміють, що створені один для одного.

Колись ще в школі вона шарілася у кімнаті Антона. О, так, ще тією нишпоркою була. Не тому, що вона хотіла накапостити старшому брату. Просто стільки усього цікавого було в його речах. Юльці здавалося, що саме там, в шухлядах його столу, починається доросле життя. Наступного дня, коли Антон відлетів до Лондону, дівчина знайшла записник, де її брат малював закарлючки, машини й усіляку хлопчачу нісенітницю. Та крім усього, на сторінках зустрічалося ім'я її подруги. Десь маленькими літерами написано "Поля", десь жирним "Ласка", "Поліна", а було і каліграфічно або завитушками "Полінка". Юлії дуже хотілося розповісти подружці, та вона змовчала. Чому? На це питання дівчина не могла і собі відповісти. Можливо ревнощі, бо до неї старший брат був байдужий, а от до Поліни завжди уважний.

У родині, де батьки живуть заради думки спільноти, а насправді ледь витримують один одного, дуже хочеться родинного тепла, хоча б братерської уваги й допомоги. У Юлі було все, чого вона тільки забажає. Найдорожчі іграшки, брендовий одяг, закордонні мандрівки, рожева кімната принцеси, машина на вісімнадцятиріччя. Не було тільки близькості з рідними. Вона бешкетувала, поводилася розкуто і нахабно, в підлітковому віці не приходила на ніч додому. Була навіть затримана поліцією за порушення порядку. Її батько розв'язував усі питання, крім головного: Юлі страшенно не вистачало уваги.

— Ти надто вдарилася головою чи в тебе проблеми сексуального характеру? — Розгублено запитав чоловік, який все ще стояв над дівчиною.

Зрозумівши двозначність того, що вона сказала, Юля посміхнулася.

— Ласка — це прізвище моєї подруги, — чомусь виправдовувалася, хоча не робить цього з років п'ятнадцяти.
— Мені зараз не до балачок. Ти розбила мені машину. Ми зараз викликаємо поліцію чи вирішуємо самі? Можемо заповнити протокол?

Юля кліпала очима, навколо почали збиратися люди.

— Тобі швидку викликати? — Запитав роздратовано чоловік.
— Ні, зі мною все гаразд, — дівчина швидко взяла себе в руки.

Вона вийшла з машини й огледіла наслідки.

— Моя страховка покриє усі Ваші збитки. Тож давайте обійдемося без поліції.

"Дуб Валерій Костянтинович",- твердою рукою писав чоловік.
Юля ж не могла відвести очі від чоловічої долоні. Велика, як її дві разом, жиляста, вона прикувала погляд і змусила очі піднятися вище до передпліччя і плеча. Відмітивши підтягнуте тіло, дівчина сфокусувалася на світлому волоссі, яке падало на обличчя і ховало його від уважного погляду.

«Цікаво, які в нього очі?» — Подумала вона. І Дуб Валерій, немов почув її питання, підняв голову від протоколу і подивився на Юлю сірими, кольору грозового неба, очима.

— Заповнюй, — кинув їй і відійшов, бо саме пролунала мелодія вхідного дзвінка.

Дівчина ще деякий час розглядала його спину, поки він розмовляв по телефону, а потім скинувши зціпеніння, заповнила папери.

Від'їжджаючи від місця зіткнення, Валерій думав, що з плюсів — це те, що машини на ходу і не потрібно викликати евакуатор. І де взялася ця коза, якій права і тачку купив папік? Він зневажав цих рожевих ляльок. Гарненькі зовні, та зовсім пусті всередині. Через неї, цієї Тірченко Юлії, в нього з'явився новий головний біль. Машина, в яку вона в'їхала, була не Валери, а клієнта. І тепер чоловіку, треба компенсувати збитки. Він звичайно розбереться, та хай йому чорт, втратить прибуток, який так зараз потрібен.