Глава 5

Глава 5

Юлій знову опинився перед ще одними новими для себе дверима. Юлій стояв рачки і голий. Він ще не встиг відвикнути від амплуа вартового собаки, як тут миттєво відвикнеш!

Повітря було свіжим і в достатній кількості, а котів не було.

Так, Юлій – знову Юлій, з руками, ногами та без шерсті. Поруч валявся його старий халат з діркою у правій кишені та труси. Юлій без сил распластався на холодній підлозі, розцілувавши її, і розридався від почуттів, що нахлинули на нього. Холод від кам'яного полу привів Юлія до тями і повернув до дійсності. Підлога була брудною: «Треба якось помити її», - подумав Юлій, але тотчас же відкинув в сторону цю думку. Стрес ще не пройшов.

Юлій підвівся, зовсім заспокоївся, витер сльози і соплі, одягнувся, в те що було. Все краще, ніж нашийник і цеп. Засунув руки в кишені халата. У лівій кишені він знайшов засушений грибочок з червоним капелюшком. Як же він там опинився?

- З поверненням, Юлій! – почувся голос, голос нізвідки.

- Та пішов, ти, - тільки й зміг відповісти Голосові Юлій.

- Розумію, розумію, - відповів голос. Вдалині почулися схвальними вигуками інші Голоси, Юлій зрозумів чиї. Розрізнилися оплески, овації, свист. І потім знову впала тиша. - Ти ж інтелігентний добрий юнак, а лихословиш, - знову дав про себе знати Голос.

- Ти знаєш, поки був псиною, якось відвикнув від інтелігентності.

Тут Юлій почув у голові голоси, ґвалт голосів, як на стадіоні, гучні вигуки привітань, радісні окрики.

- Ти чуєш їх, це твої шанувальники, ти зірка!

- Чую, - байдуже відповів Юлій.

- Гаразд, прощаю за лихослів'я зовсім, - сказав Голос і замовк зовсім.

І тільки зараз, завершивши розмову з Голосом, Юлій помітив над дверима вивіску – «ЦЕНТР БЛИЗЬКОГО ПАРТНЕРСТВА».

Юлій, який ще був втомленим, увійшов, не надавши значення сенсу вивіски.

А на порозі знову стояла Стропила.

- Стропила?! – промовив невпевнено Юлій.

- Ви помиляєтесь, юначе. Я менеджер Центру і звертайтеся до мене – Мадам.

Тільки після того, як озвучені слова Мадам загубилася десь у потаємних закутках слухових каналів Юлія, він побачив головне і злегка злякався, зніяковів, але потім, як і завжди, взяв себе в руки і змінив вираз обличчя з здивованого на строго захоплене. Мадам стояла перед Юлієм у спідничці, яка нічого не прикривала від слова зовсім, Юлій прийняв цю смужку тканини на поясі дами, шириною не більше десяти сантиметрів, за спідницю, тому що більше нічим це назвати було не можна. Гардероб завершувало витончене взуття на шпильці і все, нічого зайвого на Мадам вдягнено не було. Юлію цей образ нагадав балерину, що втекла з дурдому. Але яка з Мадам балерина з її пишними формами, як у Стропили! Проте вигляд дуже вражав. На обличчі Мадам було нанесено яскравий макіяж – червона помада на губах, чорні вії, сині тіні очей. Волосся було коротке і прилизане назад. Навколо Мадам літали аромати квітів та кохання – так вона виглядала і це ж випромінювала всім тілом. Це Юлія і збентежило, з крайності в крайність! То коти з собаками, то голі гарні жінки, чи майже голі. Та ні! Голі та й все.

Але Юлій витримав, не витримала спокою лише полова честь Юлія – він підвівся, привітавши Мадам стоячи, навіть відстовбурчивши халат. Мадам усміхнулася.

- За мною! Я вас проведу, - промовила дама, розвернулася і, виляючи крутими стегнами, подефілювала по доріжці. Юлій, ніби на поводку, мабуть, не відвикнув ще від караульних нахилів, поцілив услід. Від несподіванки Юлій намагався йти за Мадам нога в ногу. Мадам на це не звертала уваги, вона цього просто не бачила.

Юлій крокував за жінкою, встигаючи подивитись на всі боки: стіни і стеля коридору були вкриті дзеркалами з різноманітними візерунками по кутках. Праворуч і ліворуч були Мадам та Юлій, зверху були Мадам та Юлій, тільки в іншому ракурсі. Тільки спереду була лише Мадам з її сідницями, що погойдувалися і злегка тремтіли при ходьбі, що ще більше збуджувало Юлія. Він хотів доторкнутися до цієї краси, але не наважувався. Тривала стриманість, у пору вартового життя Юлія, давалася взнаки, що Юлій навіть висунув язика. У Юлія паморочилося в голові від ароматів і особливо від виду спереду, погойдувань і вигинів жінки, що йшла перед ним.

- Ваша кімната, - сказала Мадам, відчинивши двері перед Юлієм і показуючи рукою на апартаменти. – Ви тепер повноцінний учасник життя нашого Центру.

- А чим займаються у Вашому Центрі, теж наукою? - запитав Юлій і злякався за свої слова, дивлячись на Мадам і її зовнішній вигляд. Потім ледве закрив рота і замовк.

- Завтра початок. А чим ми тут займаємось – звичайно Сеансом! І ще. Завтра я не маю наміру бачити вас у цьому жаху, - ненадовго змінившись в обличчі, вигукнула Мадам, вказавши пальцем на халат Юлія, обурено потеребивши наманікюреним нігтем ґудзики, через що халат розстебнувся, половинки халата розкрилися, оголивши Юлієві труси. Юлій засмутився, тому що труси були, напевно, тут не зовсім модними, сімейним і в смужку. – І будьте ласкаві привести свій зовнішній вигляд у відповідність. І позбавтеся цього смугастого убожества, фу-у, яка мерзота! Я навіть не знаю, як це називається.

- Вибачте, я тут уперше, і яка має бути ця відповідність? - запитав Юлій, коли повз них коридором пройшов чоловік, на якому були тільки жіночі туфлі на шпильці і краватка. Юлій онімів, все зрозумів і дурних питань більше не ставив.