Глава 1

Глава 1

Жив був Юлій – звичайний громадянин своєї країни, проста середньостатистична людина.

Як і в усіх, в Юлія було дитинство, потім молодість, а після вже і доросле життя.

Але почнемо із самого початку. До свого повноліття, коли Юлій не був ще самостійною людиною, не міг сам приймати найважливіші для себе рішення, навіть і не підозрював про те, що є такі серйозні слова, як «прийняття самостійних рішень», через відомі ж причини, Юлій жив у своїй власній родині, в цілком звичайній: тато, мама, брат, Юлій - загалом все як у всіх, чи майже як у всіх.

І спочатку, коли був ще зовсім маленьким, Юлій тільки починав вчитися пізнавати світ, у якому живе, він бачив його очима дитини в кругу таких самих дітей, як і сам, і світ здавався Юлію кольоровим, як райдуга. Та Юлій з дитинства запам'ятав, що трава зелена, а птахи літають у небі, що дерева та гори великі, а звірі живуть у лісі, риби – у воді, люди – у домі, навіть собаки можуть жити у домі, але гавкають. А ось машини їздять дорогами, тому що у них є колеса, і колеса круглі.

Минув час, і коли ще трохи підріс, Юлій пішов до школи, щоб вже там вчити науки світу та життя. У школі Юлій навчився читати, рахувати, навчився рішати різні математичні завдання. Там він дізнався, чому літаки літають у небі поруч із птахами і не падають, чому корабель пливе морем і не тоне, як із землі росте буряк, чому булки не ростуть на деревах, де корова бере молоко, і як працює бензиновий мотор. А мотори Юлію особливо подобалися, як і будь-якому хлопчику його віку. А так як в тата була машина, то і Юлій іноді теж вимазувався в моторну оливу.

Юлій ходив, ходив, ходив до школи, ходив, і ходив не дарма, він там не просиджував штани. Юлій добре вчився, отримував гарні оцінки з усіх предметів, чим надавав приклад молодшому братові і радував батьків.

- Навчайся як Юлій, Арнольд! - говорили батьки молодшому братові Юлія, - він вже знає, як працює бензиновий мотор і тобі колись обов'язково розповість про це!

Юлій у школі був молодець, нічого було сказати проти. На нього рівнявся не тільки Арнольд, але й однокласники Юлія, друзі. Юлій був гідним прикладом одноліткам.

Ще, крім школи, Юлій, бо був різнобічно розвиненим, встигав займатися спортом і вів здоровий спосіб життя: робив зарядку вранці, плавав у басейні ввечері. Юлій, до речі, будучи ще школярем, міг переплисти річку туди і назад, без особливих зусиль переплисти. Навіть черепахи за ним не могли наздогнатись, не по землі, по воді, звичайно, бо Юлій - спортсмен.

- Пишайся своїм братом, Арнольде! Він виросте розумним, спритним, сильним. Ось із кого треба завжди брати приклад! - не забували повторювати Арнольду його батьки та сусіди. І Арнольд у всьому намагався бути схожим на Юлія, Юлій же - старший брат. Ось вже й зовсім чудово.

Юлій підростав добрим юнаком, чемним, чуйним. Завжди, коли був такий випадок, допомагав навіть незнайомій старенькій бабусі перейти через дорогу, підносив до дому її важку сумку. Юлій завжди поступався місцем в автобусі, тролейбусі, трамваї старенькому дідусеві. Він ніколи не ображав тварин, комах, птахів. Іноді підгодовував бездомних кішок, молока для них у блюдце наливав. Завжди жалів синичок і горобців, узимку насипав для них пшона в годівницю, яку теж зробив сам! Поважав навіть ворон. А ось спіймає Юлій у сачок метелика і не відриває йому крильця, ні, а помилується його красою і відпустить, щоб і інші люди могли помилуватися красою цього ж метелика, та й не один раз. А метелик сяде Юлію на голову, із задоволенням відпочине та й полетить далі. Як чудово, так?

Але продовжимо! Яким же чудовим підростав Юлій, ну прямо - ідеальним. Але ж це й правда! Юлій таким і був, був дуже привітним, уважним, говорив усім «доброго ранку», «як ваші справи, сподіваюся, добре», сміявся – коли було весело, засмучувався – коли було сумно, але не часто. У сенсі, що нечасто Юлію було сумно. Безтурботним було дитинство Юлія та Арнольда.

Як і будь-який хлопчик у дитинстві, Юлій любив з однолітками пограти у футбол влітку, у хокей, узимку, навіть сходити з рюкзаком у похід разом із друзями і взимку, і влітку.

І в інших справах Юлій завжди встигав, не забував допомагати татові, мамі, бабусі та дідусеві. Навіть допомагав братові готувати уроки.

Загалом усе було в Юлія добре.

Але минув час дитинства, і Юлій зовсім подорослішав.

Закінчив Юлій школу, і, оскільки був здібний, мав відповідне бажання та цілеспрямованість, поступив Юлій до вищого навчального закладу, щоб здобути тим вищу освіту. Без особливих труднощів поступив, бо добре навчався у школі, був завжди старанним учнем і не забував вчасно готувати уроки. І в інституті теж все було чудово, отже Юлій успішно і його закінчив, здобув професію та отримав диплом про вищу освіту. Ну та й що, що не червоний… Натомість тепер в Юлія була професія. Юлій став дипломованим спеціалістом.

- Рівняйся на брата, Арнольд! - Знову і знову повторювали батьки, сусіди. І Арнольд рівнявся. А Юлію було від цього приємно.

Але ще трохи продовжимо про Юлія. Коли він пізнавав світ дитиною, коли навчався у школі підлітком, коли вже юнаком відвідував інститут – завжди і скрізь в Юлія було багато друзів, які його цінували та поважали, які хотіли з ним дружити. Загалом ідеальним був Юлій. А який же світ його оточував? А це був світ красивих яскравих квітів, великих зелених дерев, маленьких, і не дуже, зелених кущів, прекрасних кольорових метеликів. Так, так, Юлієв світ населяли не тільки люди, а й птахи, риби, тварини, комахи, рослини. Та всі вони жили в цьому світі так, як колись було задумано природою. Птахи літали в небі, якісь птахи їли інших птахів, а якісь – комах, жучків та зернятко. Тварини теж їли птахів, а також комах, траву, інших тварин, людей… Але що таке! Щось тут не те… Ні, ні! Ніхто не їв людей в Юлієвому світі! Це вже розмова про якийсь інший світ, жахливий, неправильний!!! Його же взагалі неможна назвати світом!