Розділ 28

Чудова штука — ефект повторення. Наче той же внутрішній двір, що навіює тугу за втраченою свободою, а ля кам'яний колодязь. Колишня похмура напівтемрява і тиша безлюдних коридорів, засліплюючий спалах світла в передбаннику. Навіть кімната та сама, влаштована на кшталт тераріуму, з принизливою прозорою оглядовою стіною. Але через те, що все це тобі вже знайоме, враження не таке гостре. Не напружує, так би мовити...

Адже що таке свобода? Усвідомлена потреба. Тобто, якщо ти розумієш, що канікули закінчилися разом із літом, та ще й для всіх одразу, то й на заняття йти не так нудотно. І весілля не так лякає, якщо всі однолітки давно побували в РАГСі, а декотрі й не один раз.

Метр Нік-кита чекав у кріслі. Відкинувшись на спинку і заплющивши очі. Може й дрімав. Але як тільки стулки дверей розійшлися, пропускаючи всередину Веста та інспектора Левінсон, метр зобразив спробу встати.

— Та сидіть, сидіть… — махнув на нього Вест. — Домовилися ж, без церемоній.

— Як завгодно, Вашій Високості…

Вест рушив було до дивана, але з півдороги звернув у бік холодильника.

— Сушить… — пояснив ні до кого не звертаючись. — З пивом почекаємо, а от соку вип'ю.

— Рекомендую авайю, — обізвався голова СВВІБ. — Дуже добре вгамовує спрагу і тонізує. До того ж, авайя місцевий фрукт. Значить, сік натуральний, а не суміш порошку з дощової водою. На етикетці має бути намальовано щось, що нагадує сливу в кавуновому забарвленні.

— Дякую.

— А ще краще, якщо мені буде дозволено, мій принце…

— Метре… — докірливо перебив його Вест.

— Вибачте. Звичка… Часте спілкування з вашим батьком теж має свої, знаєте… — метр Нік-кита зам'явся. — Має загалом. Так про що це я? Ах, так… Про спрагу і тонус. Думаю, правильніше буде попросити Тоню організувати нам каву. Все-таки ще ніч на дворі.

— Цілком, — Вест витяг із холодильника півлітровий пакт із зображенням згаданої смугастої сливи, надірвав куточок і жадібно надпив. — Ммм. Чудово. Тоню, мені з подвійними вершками, і три пігулки фруктози.

— А вам метре? — інспектор і виду не подала, що тимчасове переведення в ранг офісної кофе-леді її хоч трохи зачепив.

— Просто кави, дитинко.

Вест тим часом зайняв крісло поряд.

— Як пройшло ТФ-транспортування?

— На старті у штатному режимі, — знизав плечима Климук. — А звіт про прибуття я не отримував. Я не маю зв'язку з бортом рейдера, якщо вас це цікавить. Не передбачено. Адже це я мав телепортуватися.

— Нашими службами також не помічені аномальні сплески енергії. Так що з великою ймовірністю все пройшло успішно.

— Метр, — змінив тему Климук. — Антоніна доклала максимум зусиль, щоб переконати мене у вашій щирості. І — треба помітити, цілком досягла успіху.

— Я зрозумів, — кивнув голова СВВІБ. — Власне, й не сумнівався. Інспектор має чудові дані для роботи у нашій службі… а тепер, як я здогадуюся, і не менш райдужні перспективи…

— Радий… — не став коментувати Вест. — Вона не марнувала часу і встигла відкрити мені завісу над історією викрадення. Ось тільки на запитання: хто і навіщо це зробив, відмовилася говорити категорично. Посилаючись на недостатню компетентність.

— І це правда. Ви не помічали, мій принце, що інтерпретація фактів залежить від способу подачі?

— Загалом…

— Знаю, знаю, — пробурчав метр. — Молоді зі своїм максималізмом переконані, що у світі існує лише біле та чорне, недбало ігноруючи навіть веселку. Повірте, твердження, ніби істина одна і завжди об'єктивна — брехня, придумана тими, хто ці, так звані, істинні у маси проштовхує. Щоб одразу вибити ґрунт з-під ніг опонентів. Ви також зрозумієте це...

— Метре, я якраз хотів сказати, що згоден з вами, — улучив момент Вест, коли голова СВВІБ замовк на секунду, збираючись з думками.

— Кава, панове...

Антоніна поставила на столик тацю з двома чашками, що виділяють божественний аромат, зробивши при цьому щось схоже на кніксен.

— Це просто чудово! — задоволено потер руки метр Нік-кита, не уточнюючи, що саме він має на увазі: свіжу каву, кніксен чи мудрість, так несподівано висловлену наслідним принцом. А потім у два ковтки спустошив свою чашку. — Мій принце, скажіть: як ви вважаєте, чи можна виховати доброго бійця, якщо всю підготовку звести виключно до тренування м'язів та боїв із тінню? Без спарингів та змагань з іншими бійцями?

— Абсурд, — ні миті не замислюючись і не менш безапеляційно відповів яничар. — Будь-якому силовику відомо, що один спаринг замінює десяток звичайних тренувальних годин. А одні змагання — десяток спарингів. Жодне прокачування м'язів не дасть бійцю того досвіду і впевненості в собі, що приходить після сутички з реальним суперником. Навіть віртуальні тренажери не дають такого результату.

— Згоден, — усміхнувся метр. — І оскільки наші думки збігаються, то проголосимо цю суб'єктивну істину абсолютною. А якщо хтось має іншу думку, нехай помовчить.

— Але я не розумію, до чого ви ведете?

Вест спробував сьорбнути каву, але обпік губи і поставив чашку назад, швидко здивуючись: «А як же метр проковтнув цей окріп?».