Частина перша. ОСТАННЄ ЛІТО ДИТИНСТВА. Розділ 1

Сухощавий полковник з чорною пов'язкою на обличчі, протезом замість лівої руки і яскраво-жовтому ковпаку-берку яничарського Корпусу рвучко ступив до мікрофона і, виразно вимовляючи кожне слово, так що воно вбивалося у свідомість п'ятнадцятирічних підлітків наче цвях, заговорив:

— Незабаром кожен із вас складає іспит на атестат зрілості. З цього моменту ви, і тільки ви самі визначатимете власну подальшу долю. Рішення, прийняте в день вручення атестату, назавжди прив'яже всіх до обраної професії, і надалі залишиться лише йти до наміченої мети. Це не так страшно, як звучить, оскільки протягом останніх п'яти років вихователі та педагоги робили все необхідне, щоб максимально розвинути індивідуальні здібності та таланти кожного. Тому кабінети фізики та математики давно відокремлені від художніх майстерень, і нікому з майбутніх співаків чи музикантів навіть уві сні не спаде на думку вийти на ринг або запустити якусь хімічну реакцію. Я зараз говорю про інше!.. Якщо хтось звернув увагу, то в цій залі зібрані лише круглі сироти. Ті з учнів ліцеїв та шкіл, хто через різні життєві колізії втратив усіх своїх рідних. І сьогодні, за давньою традицією, Імператор бажає виправити допущену долею несправедливість, запрошуючи кожного з вас стати членом імператорської сім'ї. Згідно з тією самою традицією, я оголошую вам слова Імператора заздалегідь, щоб кожен міг спокійно все зважити, обміркувати і, коли настане час обирати, прийняв єдине правильне рішення.

Звично перечекавши жвавий гул, який щорічно виникає саме в цьому місці в шеренгах підлітків, чорбаджі прокашлявся і продовжив:

— Я більш ніж упевнений, що кожен із вас чув про Корпус, або — якщо дотримуватись старовинної термінології — Оджак. Про яничарські орти багато згадується у всіх ЗМІ, але там говорять лише про братерство, рівність, непідкупну вірність обов'язку, героїзм і... безбідне життя. Все це правда від першого до останнього слова. Вступивши до Корпусу, кожен яничар стане названим братом чи сестрою Імператора, з усіма привілеями. Ніхто, крім Імператора не матиме права віддати яничару прямий наказ. Всі блага Ирію, якими ви захочете скористатися, після присвоєння звання отурака, оплачує імператорська скарбниця, нікого з ветеранів ні в чому не обмежуючи! Але ви вже дорослі люди і розумієте, що у світі ніщо не дається задарма. Ось про ту ціну за надання довічних пільг, яку платить Оджак, я і хочу вам розповісти…

Давши вщухнути черговому збудженню, полковник яничарів продовжив.

— Ви зараз напевно згадали про безприкладну безстрашність яничарів і ті подвиги, які вони чинять, і про які так цікаво читати і слухати, так? Ну, це зрозуміло. Зрештою, ніхто не віддасть чужинцю улюблену іграшку чи якусь іншу цінність. То чого б вам дозволити ворогові підкорити Імперію? Імперію, в якій ви — другі за значимістю, після Імператора! І навіть те, що за будь-який сумнів чи непокору в Корпусі лише одне покарання — смерть, цілком логічно та прийнятно! Вимоги дисципліни жорстокі, але вони обумовлені інтересами держави, а нагорода — відповідна ціні… Та зараз я скажу щось менш приємне, що зрозуміють не всі з вас, але такий звичай, і не нам його змінювати.

Тепер офіцер міг би спокійнісінько розвернутися на підборах і піти покурити, все одно до його повернення, заінтриговані підлітки не промовили б жодного звуку, терпляче чекаючи цих найважливіших слів.

— Самотність! Ось плата за право вступити до Оджаку і стати родичем Імператора.

І як завжди — ефект від сказаного був той самий. Мертва тиша, а потім наростаюча хвиля гулу, що нагадує розтривожений вулик.

— Зараз ви здивовані і не розумієте, як можна стати самотнім, перебуваючи серед тисяч таких самих, як і ти? Справді, — кивнув головою чорбаджі, і кінчик його яскраво-жовтого парадного берка легко перемахнув з-за спини на груди. — Усередині Оджака ви завжди знаходитиметеся в колі друзів, але — жоден із вас, навіть у найглибшій старості, не зможе мати сім'ю, дітей та онуків. Від складання присяги і до самої смерті — єдиною вашою ріднею та родиною стане яничарський Корпус. Тому, добре подумайте: чи готові ви принести таку жертву! Кожен із вас уже пережив втрату рідних і знає, яка це біль. У вас попереду цілий місяць... Часу більше, ніж достатньо. Вирішуйте, зважуйте і пам'ятайте: ставши яничарами, ви отримаєте все, що лиш забажаєте… Ось тільки в останню путь вас проведуть не діти та онуки, а такі ж як і ви — безрідні сироти…

Полковник трохи помовчав, даючи підліткам вникнути в сказане, а потім ступив до шеренги і зупинився прямо перед високим і міцним на вигляд хлопцем.

— Ну, як не страшно?

Той невиразно знизав плечима і підтис губи.

— Он як? — чорбаджі сприйняв його рухи, як позитивну відповідь, тому що наблизив своє обличчя до обличчя хлопця і зловісно прошипів:

— А ось так?

При цьому чорбаджі зрушив у бік пов'язку, що закривала його сліпе око, і глянув на хлопця жахливою, гнійною раною, наповненою смердючими кров'яними згустками й опаришами, що копошилися у цьому огидному місиві.

— А так, страш-ш-шно? — повторив він своє запитання і, склавши губи дудкою, дмухнув в обличчя хлопця крижаним холодом. — У-у-у…

* * *

Вест мимоволі смикнувся і прокинувся.

Насниться ж така маячня! Звідки лише беруться такі фантазії? Особливо з цими моторошними личинками у рані. Сучасна медицина навіть не вивчає проблем гноєння ран. По-перше, — в будь-яку аптечку входить кілька препаратів, що виключають найменшу можливість зараження. А по-друге, — лазерна зброя, якщо не вражає на смерть, сама припікає та дезінфікує рану.