Розділ 14

-ні, ну це нестерпно,-бурмочу обурливо на вушко Дарині,- ти також бачиш того опариша? Він на тебе дивиться із самого початку концерту. Може візьми мій піджак накинь, га? Бо твоя спина магнітить очі якимось сумнівним кавалерам.

-по-перше, не обзивай незнайомого тобі чоловіка! Він взагалі нічого такий, ти напевно опаришів не бачив ще. А, по-друге, нехай дивиться, я все одно закрутити ні з ким не планую, сьогодні в мене увага виключно на концерт. І хтось своїм бурчанням збиває мій настрій на музику, тому циць і насолоджуйся концертом!-скидає піджак, який я  намагався  накинути їй на плечі і інтенсивніше дригає дупцею під музику, цим самим  пробуджує в мені бажання, але не дивитися концерт, а притиснути її до себе спиною і насолоджуватися близькістю, але всьому свій час. 

Донт пуш зе хорсес, Данило!

Пирхаю із психом і стискаю щелепи до хрускоту, бо я не можу на це дивитися! Ні, не на спину моєї пластичної змійки, хоча тут теж залишатися спокійним важко,  а на того кавалера, який так і проситься, щоб я йому очі як не виколов, то зав'язав! Проте намагаюся прислухатися до слів  Дарини і пробую щось підтанцьовувати у такт пісень. І в мене навіть виходить. Мозок концентрується на словах хітів, на тендітних руках, вигинах талії, витончених рухах стегнами,ммм, якщо коротко, то концентруюся я цілком і повністю на Даруси́ні моїй любій. Так проходить десь половина концерту далі співачка оголошує, що наступна пісня, яку вона співатиме буде "Одне питання"  і пропонує всім охочим танцювати. 

-потанцюєш зі мною?-пошепки запрошую на танець свою плюс один, тулячись до її спини, голої! кайффф

-нуууу, а той хлопець, що там десь дивився, зник?-крутить головою в різні боки, зображуючи зацікавленість, дражнить мене, бяка така.

-нема його, як і в тебе вибору з ким танцювати,-розвертаю її обличчям до себе і притискаю максимально близько. Можна було б сказати, що тут мало місця і тому по-іншому не можна, але ні, місця тут вдосталь, а притискатися до неї - то моє бажання ще з того моменту, коли я побачив її в цьому образі.

-ти мене розчавиш,-каже на вухо, нахабно притягнувши мене  за шию вниз, поки погойдуємося в такт музики,-добре, я пожартувала про опар... про того юнака,-проводитт рукою по грудях і дивиться так безневинно, з під самих вій,- мені він не здався і безкоштовно, не злись, а то станеш поморщеним ще до старості.

На її слова в мене реакції майже нуль, бо я лише частково зменшую хватку і просто дивлюся на неї з посмішкою, не кліпаючи. Яка ж вона в мене красива і мила, просто хочеться затіскати! Сама дівчина також нічого більше не каже, лише похитуємося під музику, кожен у своїх думках. Зі сторони може здатися, що ми закохана пара, яка собі мило воркувала, а тепер насолоджується моментом, та із закоханих тут лише я і ми це обов'язково виправимо. 

Почнемо прямо зараз.

Коли звучить останній куплет пісні для мене не існує нічого і нікого, окрім Дарини, яка чомусь також застигла і дивиться на мене своїми неможливими очима.

Мене хвилює лиш одне питання

Стискаю дівочу талію сильніше і притягую її знову якомога ближче.

Спитаю вперше і, мабуть, востаннє

Наші обличчя одночасно повільно наближаються, ми немов у вакуумі, чуємо лише приспів і все.

Чи ти його не втратиш, не загубиш?

Притискаємося ніжно лобами і останнє, що я бачу це її прикриті повіки, які і є моїм знаком з небес, що треба діяти.

Чи ти так само мене любиш? (Мене любиш)

Накриваю малинові вуста своїми і ніжно цілую дівчину, спочатку лише легенький доторк і коли розумію, що опору нема, то цілую ще раз, дуріючи від того, що Дарина цілує у відповідь.

Мене любиш?

Звучать останні акорди пісні, які є ідентичними з моїм питанням в голові. Мені навіть здається, що я чую тихеньке "так", коли наш поцілунок закінчується і ми обоє губимося на дні очей одне одного.