Пролог

- ааааа, свободу, свободу папугаям, свободу папугаям,- скандую фразу папуги Кеші з давно забутого мультфільму і борсаюся поки один...Козеріг несе мене на плечі  до річки, а я ж плавати не вмію - піду на дно, як сокира.

- перната ти моя, боїшся пір'ячко замочити?-вловлюю його фразу крізь своє голосіння і смачно щипаю його за дупу, щоб менше триндякав.-сссс,-сичить від болю, а я потираю ручки в думках, бо ж збила трохи пиху,- ну ти сама напросилася, тримайся міцніше, ми пірнаємо.

І якщо ви раптом подумали, що він пожартував, то ви з ним ще  взагалі не знайомі, бо він розігнавсяч як куріпка по зеленому полю, і шубовснув у воду разом зі мною, я ледь встигла затримати дихання.

-ти...ти... - задихаюся більше від обурення, а ніж від води в носі, коли ми разом виринаємо на поверхню. А ця дупа либиться на всі (ну то поки)  32,-та я тебе зараз втоплю тут, паразит ти недобитий,- луплю долоньками куди дістаю, ну бо ж заслужив.

-ну все, злюко, все, помилуй мене, я більше так не буду, чесно-чесно,- і дивиться на мене як у дитинстві коли приходив у пісочницю і спеціально розчавлював своєю дупою мої пасочки. Що тоді, що тепер у погляді розкаяння нема ані на піщиночку.

 Б'ю його останній раз і показово відвертаю голову  в інший бік, відкопилюю губу, так само  робила тоді, коли чавив ті самі  пасочки. 

Отакі "покатулі" він мені влаштовує не вперше і про моє вміння плавати камінчиком також знає, але ж кожен купальний сезон в нашому випадку починається однаково : він мене хоче втопити, я лупцюю його і згадую всі цікаві епітети, які йому підходять, а,забула уточнити, що це все я роблю тримаючись за нього ногами і всім чим лише можна, бо ж утонути, бляха, боюся.

-все, неси мене назад, бо я вже скоро холоднокровною стану і відморожу собі все цінне, не ти потім будеш на тому страшному кріслі з розведеними ногами відлежуватися,- тицяю пальцем у груди, щоб не забувався.

-ой, ніби ти теплокровною колись була, сичиш на мене змійкою завжди,- бубонить тихенько, але я чую. Складаю пальці "пістолетиком" і тицяю під ребра:

-питання може які будуть? Думай, що говориш, морячок, а то я можу і того,- притискаю пальці сильніше і  ледве стримую посмішку уявивши цю картину: я - Смурфик в ковпачку і він - розчавить й не помітить, ну Слон і Моська, їй Богу,- на корм рибкам піу-піу,- здмухую "димок" зі своєї зброї й під його заливистий сміх топаю до своєї палатки.

Всім привіт, дорогі мої!

Ваша Ягідка повертається до вас з новою історією, тому прошу чесний відгук у коментарях) 

Це історія про Данила - терплячого і цілеспрямованого добряка, який бачить Дарину і не бачить жодних стоп-кранів на шляху до її  серденька, і Дарину  - вибухову дівчину "пальця в рот не клали - відкусить по лікоть".

Що ж, друзі, з мене оновлення, а з вас прочитання і чесний відгук. 

Готові? 

Полетіли!

P.S. Якщо когось лякає те, що книга в процесі написання і потім може стати платною, то не бійтеся - не стане, чесне авторське ☺️ 

Читайте на здоров'я 😍