Розділ 7 : Золота нитка

Приїхавши до дому Ксана побачила сплячу маму, біля ялинки, яка мерехтіла різними вогнями. Перебуваючи у рідісному стані, дівча, накрило маму вовняним коциком і пішо переодягатися. Помітивши на кухні серцеві краплі мами, Ксану охопила паніка. Прокинувшись Галина Іванівна, підійшла до доньки й міцно її обійняла. 

- Мамо, як ви, себе почуваєте? - з тривогою у голосі промовила донька. 

- Значно краще. Доню, пам’ятаєш, як ти була маленька, бабуся завжди розповідала, що коси у жінок у нашій родині є чарівними? І як вона тебе вчила завжди з щирістю молитися, і казала, якщо хтось лихий наблизиться до тебе, то відразу ж щось станеться погане? 
- Так, мамо. 
- Так, ось, бачиш, як у вітальні тріснуло дзеркало, до якого доторкалася, Ліна, коли була у нас в гостях? 
- Ой, мамо, ну що ти, починаєш. Воно старе було, от і тріснуло. 
- Ні! Не старе, рама цього дзеркала зроблена з дуба, з якого зроблений і твій амулет захисник.  
- Мамо, я спати! А ти, перестань, дивитися передачі на кшталт «Битви екстрасенсів» і все буде гаразд! 

По при ворожість і не сприйняття маминих слів, Ксана дізнається від мами, що у період Різдвяних свят, жінки у їхньому роді мають таємну місію. Дівчина з чистим серцем та світлою душею є золотоволоссою берегинею, прадавньої сили, яка розкривається лише у період зимового сонцестояння.

- Доню, сила твого дару живиться найчистішою білою магією світу, яка у кожного народу, означає щось своє. Найбільш досконале пояснення є у скандинавів та у словян. Щороку, перед днем зимового сонцестояння, прадавня сила оживає і дає про себе знати. Предвісником розкриття сили у той чи інший Різдвяний період, є якраз і метаморфози з дзеркалом та з вазонком дуба-захисника - вказавши правицею, на обпале лися саджанця, мама, взяла за руку Ксану і додала - дерево скидає свої листочки, коли хранительці загрожує магічна небезпека. Це душі нашого роду, які покояться у цьому тотемному саджанці, застерігають про наближення кінця світу. Давай я тобі доведу. 

З трепетом та недовірою, випивши травяного чаю, Ксана, запалила свічу, та сіла посеред вітальні у магічну пентаграму, з кельтських рун. Пані Галина, покрила голову доньки шовковою хусткою і розпочала ритуал.

- Вечір у хату. Янгол на плече. 

Прочитавши стародавні молитви, над головою доньки, Галина Іванівна, тричі перехрестила волосся доньки водицею, промовляючи. 

«Прадавня сило, освячую тебе водицею, освітлюю тебе вогницею, заклинаю тебе ладаном, шаную тебе смирною, оберігаю золотою ниткою."

З кожним рухом свічі над головою, до долу опадали все нові і нові золоті пасма, а сама Ксана, наче вся палала золотим сяйвом.