Частина 2. Глава 1. Нахаба в кубі

Новий рік Лера поїхала зустрічати в Карпати. Вирішила, так би мовити, підтримати розвиток вітчизняних рекреаційних ресурсів. А з іншого боку, куди їхати? Тур по Європі, останній його етап, завершився півмісяці тому. Зустрічати Новий рік в жарких країнах вважала небаченим блюзнірством над святом. А так, осяяне красою, засніжене Прикарпаття – ось тут, поруч. Зібрався та приїхав. Крім того, там, на відміну від Європейських курортів, висипав рясний, блискучий сніг. Тож, зимові забави – забезпечені.

На вечірці, присвяченій закриттю їхнього проєкту, Саша навіть посміявся над Лерою. Вони обговорювали плани на Новий рік, говорили про те, хто куди поїде.

- За час проєкту, Лера увійшла у смак ідеї національної самосвідомості, ось і їздить тепер на рідні курорти.

Проєкт і справді вийшов гучний і успішний. Можна навіть так сказати, що він справив фурор. Однак, як Лера і припустила від початку, він не приніс жодної копійки доходу. Успіх зводився до інтересу, який був створений навколо подібної ідеї, числу людей, що відвідали виставки, кількості конференцій і тієї кількості питань від журналістів, на які вони відповіли. Успіх зводився до того, що вони заявили про нові імена та дійсно, як прагнув Олег, надали можливість реалізуватися людям з обмеженими можливостями. Відкрили для них Європу, продали дещо з їхніх робіт. І при цьому примудрилися не зазнати фінансових втрат, що, звичайно ж, теж важливо. Її ім'я пролунало разом з ім'ям Олександра Невського. Тепер її вже точно не будуть вважати дилетантом у світі піар бізнесу. На Леру посипалася купа неймовірно цікавих та вигідних пропозицій. Тож, насправді, вона не пошкодувала про те, що погодилася на цю каторгу.

Працювали напружено і часто без вихідних. Багато в чому це було пов'язано ще і з тим, що паралельно Лера намагалася не запускати і інші свої справи, працювала у декількох напрямках. Так, щоб не зовсім задарма.

Натомість тепер у неї буде два тижні довгоочікуваного відпочинку! Відпочинку у відриві від усіх, з ким працювала і від кого втомилася. Відпочинку в колі рідних людей, членів її родини.

***

Лера вимикала воду в душовій, коли в двері постукали.

- Відкрито! Заходьте! - крикнула вона, а сама почала витиратися.

Так вийшло, що халат залишився в кімнаті, тому вона вискочила з ванної, загорнувшись в рушник, і кинулася в кімнату зі словами:

- Ну, що де тут… - фраза повисла у повітрі, оскільки в її номері сиділа не та людина, на яку вона чекала.

- Привіт!

О, він як завжди був незворушним! Тільки його тут і не вистачало. Саме зараз. У цю саму мить!

- Що ти тут робиш?

- Ну, як тобі сказати? Сиджу. На тебе чекаю. Чи ти в сенсі «взагалі», що я тут роблю? - Лера ще не оговталась від несподіванки, тому мовчки слухала його неспішну балаканину: - А взагалі, так я приїхав сюди відпочивати, і зайшов тебе провідати.

Чудово! Просто блискуче! От як? Як він дізнався, що вона буде саме в цьому готелі? Вона, все ще розгублена, стояла посеред кімнати, геть забувши про свій вигляд.

- Розвідка донесла. А ти що ховалася від когось? Можна дізнатися від кого саме?

Олег-нахаба розвалився в кріслі з таким виглядом, ніби це Лера прийшла до нього в гості, а він робить їй неймовірну послугу, що зволив прийняти саме зараз. Подібне ставлення вивело її з заціпеніння, навіяного несподіванкою, і Лера сказала:

- Забирайся негайно з мого номера! До мене прийдуть з хвилини на хвилину! – вона вказала йому на двері.

«Ось чому він весь час з’являється так не вчасно?!»

Однак, Олег її панікою не пройнявся і на вимогу навіть не ворухнувся. В його очах лише спалахнула цікавість.

- О, Лерочко! Невже це те, про що я думаю? Не може бути! - з награним здивуванням на розспів говорив він. – Вітаю! Чесно кажучи, я вже думав, що крім як дратівливість, тобі не притаманні більше ніякі емоції.

Ні, ну не нахаба?! Сам же її і дражнить з найпершого дня їхнього знайомства. При кожній зустрічі. Немов за мету собі ставить роздратувати її, вивести з рівноваги, а після цього її ж і називає істеричкою!

- Ти, містер зухвалість, хто дав тобі право вриватися в мій номер, та ще й...

Олег не дав договорити:

- Вибач, дорогенька. Я постукав, і у відповідь, виразно почув: «Відкрито! Заходьте!». По-твоєму це недостатня причина для того, щоб увійти? Чи, може, мені треба було ще в душ до тебе заглянути і сказати, що це я?

До фамільярності, з якою ця людина спілкується з оточенням, Лера вже звикла, ну не розуміє людина, що існують такі поняття, як такт, етикет, що поробиш? Ось і зараз миттєво опанувала себе, не дозволяючи роздратуванню надто панувати.

- Добре. Я дозволила тобі зайти. Побачив мене? А тепер – до побачення! Йди! Забирайся! Я не хочу, щоб тебе тут бачили.

- Невже ревнивий, так? – єхидно посміхався Олег. – У тебе з ним, все настільки серйозно, що ти так переймаєшся? Ну так, зрозуміло, ти ж у нас вже стара діва…

Та найголовніше, що він за цими своїми колючками навіть не подумав піднятися!