Глава 6

Охочі купити квартиру знайшлися відразу, це були якісь підозрілі типи кавказької національності. Вони, не торгуючись, внесли потрібну заставу і були готові почекати ще місяць, щоб вона встигла залагодити всі свої справи.

За цей час вони з Ритою майже кожен день кудись їздили. То оформляти закордонний паспорт, то відстоювати черги в посольстві, то годинами просиджували в фірмі, яка бралася працевлаштувати їх в Америці, то замовляли квитки на літак. І всюди, крім аеропорту, з'явитися до паперових бюрократів потрібно було не один раз. Що дівчатам навіть не вірилося, що цій паперовій тяганині коли-небудь прийде кінець. Але це диво таки нарешті сталося, папери були всі оформлені правильно, посольство дало добро на виїзд за кордон, контракт з американськими роботодавцями укладено юридично вірно, мабуть, хабар, як завжди зіграв свою роль. Виліт був призначений через кілька днів.

Квартира продана разом з меблями. Речі, які вона винесла з собою в декількох сумках, Ритка змусила її роздати сусідам і не ганьбитися. І в підсумку Марія залишилася з однією старенькою валізою того, від чого позбутися вона не мала права. Це були сімейні альбоми, дорогі їй дрібнички, які нагадували їй бабусю та батьків, цінні речі та книги. Але і їх доведеться залишити на зберігання у Риткиних батьків, де вона зараз і жила, разом з подругою. З собою вони збиралися взяти лише трохи. Нові, щойно куплені модні дорожні валізи були заповнені найнеобхіднішими дрібницями та одягом. Продукти брати з собою не дозволялося, тому можна сказати вони їхали майже порожніми.

Мама Рити, вже за день до вильоту почала тихо голосити, нервуючи цим і так схвильованих дівчат. Риткин батько заспокоював її, як міг, але сам часто навідувався на кухню накапати собі валер'янки.

Марія теж від нервового напруження, майже весь час дивилася у вікно і тремтіла, бо дуже складно було зважитися на такий рішучий крок. Ніч перед вильотом вони, звісно, не спали. Батьки подруги давали їм останні настанови.

- Мамо, не треба мені повторювати це тисячу разів! Я й так все прекрасно пам'ятаю, чого ти психуєш! - кип'ятилися Рита. - Можна подумати ми розлучаємося назавжди! Так, я буду дзвонити щосуботи, так, я буду, обережна і регулярно харчуватися. Ну, чого ти знову плачеш, мамо, там же теж люди живуть!

- Маргарито! - промовила з надривом, схлипуючи, Надія Семенівна, мама Рити, - Ти навіть не здогадуєшся, як страшно відпускати свою дитину до чорта на роги. Не бачити, не знати, що там з тобою відбувається. Ви ще такі молоді, такі наївні.

- Все, досить скиглити. Я вже не маленька, пора вже відпускати мене в доросле життя. Ти ж знаєш, мамо, рудим щастить, так що тобі нічого за мене боятися! - Рита героїчно видавила з себе посмішку.

- Ти за Марійкою теж доглядай. Сама її підбила на цю ідею, ось і повинна за неї відповідати, - промовив, зітхаючи, Сергій Іванович, Ритин тато, заспокійливо погладжуючи дружину по плечу.

- Я і сама в змозі за собою доглянути, дядько Сергію. Силою ж мене туди ніхто не тягне, сама вирішила - сама і розбиратися буду, - відповіла, посміхаючись, Марія.

- Ну, дасть бог, ми даремно так переживаємо. Все у вас дівчата вийде. Головне не розгубитися там, мову ви знаєте, якщо чого - наше посольство вам допоможе. Ще радіти будемо!

- Нарешті, тато, я чую від тебе розумні підбадьорливі слова! - Рита обійняла батька і дзвінко поцілувала його в щоку, - Мені ще заздрити всі будуть. А ви тут без мене даремно не надривайтеся! Я вас обох дуже люблю.

Марія відвернулася в сторону. Щось боляче вкололо її в серце при вигляді цієї сцени. На відміну від Рити, тут на неї чекати ніхто не буде, і сказати слів люблю на прощання - нікому. Мабуть відчувши її стан, Надія Семенівна підійшла та міцно її обійняла:

- Нічого, не переймайся, Марусю. Все у тебе буде добре, ми будемо за вас переживати та чекати вашого повернення. Все налагодитися, дорогенька.

В аеропорту вони вже попрощалися легко, без сліз та істерик. Надія Семенівна довго махала на прощання рукою, поки її можна було бачити.

Тільки вже в літаку, зручно влаштувавшись в кріслі, Марія зрозуміла всю серйозність їхніх намірів. Коли літак, розігнавшись по злітній смузі, набираючи швидкість, піднявся в небо - вона злякалася, по-справжньому злякалася свого вчинку, того, що ще не скоро їй доведеться почути рідну мову, повернутися додому: «У мене ж тепер і дому немає! Куди мені повертатися і навіщо? Я лечу в Америку, а таке відчуття, ніби я лечу в космос, в чорну діру і не знаю, що на мене там чекає, і чи повернуся я звідти взагалі!».

- Тепер я знаю, що відчували нещасні собаки, коли їх посилали для дослідів в космос! - промовила вона, звертаючись до Рити, і ще більше втиснулася в крісло.

- Що вони могли відчувати крім страху?!

- Ось-ось, і я про те ж.

- Маш, чого ти панікуєш? Я ось, наприклад, ні краплі не боюсь. Я вірю, що на нас там чекає удача, ми, нарешті, відчуємо себе білими людьми. Це ж така пригода! Краще було б сидіти в курному офісі і з тугою дивитися у вікно? Ні, негайно викинь з голови всі ці дурниці і з оптимізмом дивися вперед! - Рита похитала рудими кучерями та гордо підкинула підборіддя. Марія навіть посміхнулася, дивлячись на неї. Все-таки оптимізм її подруги був заразливий, і чим далі вони летіли від рідної землі, тим страхи поступово зменшувалися, залишалося лише нетерпіння скоріше побачити все те, що на них чекає там - за обрієм.

 -Ну, і що ж ти мені можеш розповісти про Нью-Йорк? - запитала Марія, озираючись на всі боки, коли вони благополучно покинули борт літака та пройшли митний контроль.

- Ох, ну хто ж, як ні я про це стільки знає. Все-таки я трохи працювала в тур агентстві і зібрала про Штати достатньо інформації.

- Гаразд, я заздрю, то можна мені, як подрузі зробити короткий екскурс тільки не по всій країні, а зокрема про це місто?

- Ну, Нью-Йорк, - тоном гіда почала Ритка, - Це один з найбільших багатонаціональних міст нашої планети. Тут можна зустріти людей з різним кольором шкіри і почути мови з усіх куточків землі. Він розташований в північній частині американського континенту і стоїть на декількох островах і частково на материку біля берегів Атлантичного океану. Нью-Йорк - найбільший в світі фінансовий і торговий центр. Він ділитися на п'ять районів: Мангеттен, Бруклін, Квінс, Бронкс та Річмонд. Головна частина міста - Мангеттен; це центр ділового життя, тут в 1971-74 роках були споруджені ...