Перш за все я вирішив перейменувати заклад, назвав його «Ямаєць», в пам'ять про старого друга. Всю обстановку всередині я виконав в типово гавайському стилі. Вклавши на підлогу та стелю дюжину соломи і бамбука, оббивши стіни кокосовою стружкою, і розвісив во всім куткам види Гаваїв.
В мене навіть був куток, всипаний піском, та який мав в своїй наявності мініатюрний фонтан-водоспад, де поряд стояло крісло-лежак – щось на кшталт місцевого міні-пляжу. Невелике возвишення було помітно прибране, і представляло тепер сцену. Декілька невеликих круглих дерев’яних столиків з бамбуковими стільцями були розміщені тут же. В цілому все було мило, затишно і естетично вивірено. Віяло духом екзотики, Гаваїв і свободи.
Вивіска також змінилася. Замість старого «Авіа-Джаза» тепер весело красувався напис «Ямаєць», і пара розвішаних прапорів Ямайки і Гаваїв, на знак дружнього примирення і острівного союзу. Трохи нижче була приклеєна перша афіша закладу «Субота. Ямаєць. Вечір гавайського блюзу». А на сцені, позаду на самій стіні, висіла Тода флейта, як знак моєї пам’яті і його місцеперебування тут, безпосередньо, головний талісман новоствореного «Ямайця».