Глава 2

Проспавшись, рано в ранці я відправився до «Авіа-Джазу». Зайшовши в напівпідвальне приміщення, і за звичаєм нікого не виявивши, окрім одинокого бармена, що стояв за стійкою, рушив до нього.

- Ну що, друже, готуйся шукати собі нове місце роботи. Тепер у тебе напевно будуть пристойні чайові. Я викупаю цей заклад.

Бармен кинувся до телефону, і набрав номер хазяїна. Передавши мені слухавку, виявилось, що боргові зобов’язання «Авіа-Джазу» перевищували більше чим в два рази його собівартість. Так що вся ця угода обійшлася мені приблизно в п’ятдесят тисяч канадських доларів.

Владнавши угоду про передачу майна за телефоном, і передавши бармену потрібну суму грошей, він вручив мені ключі та всі необхідні папери, вписавши в поле нового хазяїна моє ім’я. Протер наостанок барну стійку, і пішов зі свого пустинного місця, кинувши на порозі:

- Вдачі, друже. Можливо тобі вдасться вдихнути життя в це забуте місце.

Переді мною лежала зв’язка ключів, підписаний контракт та бажання вдихнути життя в це схудніле місце. Я сів за барну стійку, і налив собі стакан текіли. Шкода що немає старини Тода, ми би з ним відсвяткували таку незабутню подію.

В своїх спогадах я ринувся до острова, до часу, що провів на Гаваях, до першої зустрічі з Тодом, до місцевої ворожки Ліліт, до пустинного берегу. Картинки зміняли одна одну в послідовності, змінюючи лише декорації слайдів спогадів, що відходять, персонажі залишалися незмінними.