Навколо була непроглядна темрява. За той час, поки я був в багажнику, мої очі звикли до пітьми Не знаю, скільки часу я пробув під замком, але в моїй голові навіть встиг з'явитися план порятунку. Була лише одна проблема. Для того, щоб замахнутися монтувалкою або домкратом, які я намацав під собою, всередині було замало місця. Коли нарешті відкрився багажник, промінь ліхтарика осліпив мене, і я не зміг напасти як планував. Я просто не бачив людину перед собою.
— Вилазь!
Мій викрадач сказав тільки одне слово. Але від інтонації, з якою воно було сказано, по всьому тілу виступила гусяча шкіра. Мені захотілося закрити багажник, аби тільки сховатися від нього. Натомість довелося виконати його наказ.
Сяк-так вийшло перекинути ноги через край багажника, і я опинився на землі. В ту ж мить, про себе нагадала потилиця, яка через рану почала страшенно пульсувати. Почало паморочитися в голові. Я закрив очі і став робити повільні вдихи. Поступово запаморочення зникало.
— Обов'язково було бити по голові?
Незнайомець, який кілька годин тому підібрався до мене зі спини і вдарив чимось по потилиці, навіть і не думав відповідати.
За той час, поки я був без свідомості, він зміг зв'язати мені руки і ноги, та ще й з'єднати мотузки. Так що можливості втекти у мене не було. Вся ця ситуація здавалася якоюсь награною, ніби взятою з якогось фільму. Я був впевнений, що він хоче мене просто налякати. Ну, що ж, йому доведеться постаратися!..
Викрадач щось шукав на задньому сидінні машини, і у мене з'явилася можливість все це дуже швидко закінчити. Я схопив домкрат з багажника, і швидко наближався до чоловіка, наскільки дозволяли мотузки. Яким же було моє здивування, коли, наблизившись впритул, я побачив в його руках держак лопати. Від такої несподіванки я розгубився. Через цю секундну заминку мені в ліву щелепу «прилетіла» лопата. Біль тривав всього мить, після чого хтось «вимкнув» світло.