Глава 7

Едгара забрали окремо.

Двоє службовців зі сховища приїхали менш ніж за пів години, перенесли тіло на закриті ноші й коротко поговорили з Даріаном. Лея чекала в передпокої. Коли ноші винесли, вона відступила до стіни, хоча місця й без того вистачало.

Ще вчора шлюб із некромантом здавався їй найсумнівнішим рішенням цього тижня.

Карета чекала біля воріт.

Даріан сів навпроти. Після того, що сталося на ґанку, виглядав він краще, але Лея все одно кілька разів глянула на нього дорогою.

На третій він помітив.

— Що?

— Перевіряю, чи не збираєтеся ви знову втрачати пульс.

— Не збираюся.

— Добре.

Вона подивилася у вікно.

Нове відчуття на межі свідомості залишалося слабким. Пульсу вона більше не чула, тільки знала, що Даріан сидить перед нею, живий і достатньо близько.

Нічне місто поступово порожніло. Коли вони звернули до королівського кварталу, зникли навіть пізні трактири, залишилися ліхтарі біля державних будівель і поодинокі вартові.

Сховище містилося за архівом у довгому кам'яному корпусі без вивіски. Лея очікувала чогось похмурішого. Будівля нагадувала податкову канцелярію, і від цього чомусь було не легше.

На вході їх зустрів сухорлявий чоловік років п'ятдесяти.

— Керн, нічний черговий. Секцію закрили одразу після вашого повідомлення, пане Вельський. Нічого не чіпали.

Даріан коротко представив Лею.

— Ви останнім бачили тіло?

— Під час вечірньої перевірки. Все було на місці.

Керн повів їх усередину.

За першими дверима стало холодніше. Коридор був чистий, добре освітлений і настільки звичайний, що Лея майже розслабилася.

Потім вони пройшли другу захисну межу.

Праворуч почалися однакові двері без вікон.

Лея подивилася на найближчі.

— Скільки тут тіл?

— У цій секції вісім.

Вона більше на двері не дивилася.

Даріан ішов поруч. Якщо помітив її хвилювання, нічого не сказав.

Камера Едгара була третьою ліворуч. Керн зупинився перед нею й показав захисну печатку.

— Після вечірньої перевірки сюди ніхто не входив. Печатка не спрацьовувала.

Даріан провів долонею над контуром, перевірив залишкову некромантію й відійшов.

— Зовнішнього виклику не було.

Лея зняла праву рукавичку.

Керн глянув на неї.

— Пані Морен працює з магічними структурами, — сказав Даріан. — Вона перевірить захист.

Лея присіла біля дверей.

Контур був старий, але доглянутий. Первісне плетіння кілька разів доповнювали, один шар міняли повністю, інший ремонтували. Усе це залишило сліди, які вона очікувала побачити.

Нічого свіжого серед них не було.

Лея перевірила замок і підвелася.

— Його не ламали й не накладали заново.

Керн насупився.

— Печатка теж не спрацьовувала.

— Тепер ми знаємо, що вона не просто промовчала.

Даріан кивнув Кернові.

— Відкривайте.

Захист зняли у звичайній послідовності. Лея стежила за шарами до самого кінця, але прихованого шва не побачила.

Усередині стояв кам'яний стіл із контуром збереження.

Вона залишилася біля порога.

Даріан зайшов першим. Керн пішов за ним і почав пояснювати, коли востаннє перевіряли стан тіла.

Лея слухала впіввуха.

За її спиною залишалося ще сім дверей.

— Леє.

Вона перевела погляд на Даріана.

Він стояв біля порожнього столу.

— Тут щось залишилося. Подивишся?

Після сьогоднішнього весілля «Леє» прозвучало дивно, але сперечатися з цього приводу вона вирішила іншим разом.

Лея зайшла до камери.

Біля столу зупинилася так, щоб не торкатися каменю, й зняла другу рукавичку.

Спочатку відчувався тільки контур збереження. Рівний, старий, багато разів перевірений. Під ним залишалося щось слабше.

Вона повела долонею вздовж поверхні.

Слід ішов не від дверей і не від стін. Він залишився там, де лежало тіло.

— Його переносили після того, як привезли сюди?

Керн відповів, що кілька разів, для досліджень, але тіло завжди залишалося в межах сховища.

Лея кивнула й продовжила огляд.

Якби до старої структури щось приєднали нещодавно, вона очікувала б знайти межу, нерівність, місце нового втручання. Тут такого не було.

Вона прибрала руку.

— Свіжого втручання я не бачу.

Даріан підійшов ближче.

— Тобто?

— Якщо те, що підняло Едгара, додали до його тіла, це сталося не сьогодні. Тут немає нового шва.

Керн подивився на порожній стіл.

— Воно могло бути тут п'ять років?

— Могло. Але я не можу сказати, скільки саме. Я бачу межі між шарами, а не дати.

Даріан провів власну перевірку. Цього разу не заглиблювався.

Лея прислухалася до якоря. Нічого, крім слабкого знання про його присутність поруч.

За хвилину він відійшов.

— Зовнішнього некромантичного зв'язку немає.

Керн потер долонею підборіддя.

— Тоді як він вийшов?

Лея глянула на двері.

З внутрішнього боку була звичайна ручка.

Вона підійшла й натиснула.

Двері відчинилися.

Керн кілька секунд дивився на них.

— Захист мав спрацювати.

Даріан підійшов ближче.

— На втручання ззовні.

Керн повільно перевів погляд на нього.

Лея відпустила ручку.

— Ви не розраховували, що хтось захоче вийти.

Цього разу Керн нічого не відповів.

У черговій кімнаті було тепліше. Лея вдягнула рукавички й сіла біля столу, поки Керн діставав журнали перевірок.

Даріан відкрив перший.

— Ви знали? — запитала Лея.

Він підняв очі.

— Що я не люблю мерців.

— Під час вашої служби ви тричі знаходили причини не заходити до секції біологічних артефактів.

Лея пам'ятала всі три випадки.

— І все одно привели мене сюди.

— Ви знадобилися біля захисту.