Глава 3

Останній клієнт затримав Лею довше, ніж вона розраховувала. Він приніс набір столових оберегів, які нібито визначали отруту, і дуже не хотів вірити, що насправді ті реагують на оцет.

Коли Лея нарешті замкнула майстерню, до зустрічі залишалося хвилин десять. До Вельського вона прийшла із запізненням.

Орен забрав її пальто й провів до їдальні.

Даріан сидів за столом із паперами. Поруч стояв чайник, а між двома приборами лежала тарілка з невеликими пирогами.

— Я не залишаюся на вечерю.

— Добре.

Він посунув до неї нову редакцію договору.

Лея сіла й відкрила папку. За кілька хвилин рука сама потягнулася до тарілки. Даріан цього не прокоментував, і вона вирішила відповісти тим самим.

Пункт про професійну ліцензію тепер стояв на початку. Офіційний повторний розгляд, гарантія Даріана, матеріали за рік її служби, окрема умова про те, що завершення угоди чи шлюбу не дасть йому права відкликати рекомендацію.

Лея перечитала абзац і поставила на полях галочку.

— Навіть образливо.

Даріан відірвався від своїх записів.

— Що саме?

— Я розраховувала знайти тут хоча б одну пастку.

— Ви прочитали тільки першу сторінку.

Лея перегорнула її.

Сума залишилася тією самою. Тепер її називали компенсацією за витрати й час, яких вимагатиме угода. Лея затрималася на цьому пункті ненадовго. Учора вона вже сказала, чого хоче замість грошей. Відмовлятися від самих грошей із принципу було б нерозумно.

Нижче знайшлося слово, якого вона вчора не помітила.

«Переїзд».

Лея перечитала абзац.

— Я маю жити тут?

— Перший час. Поки зв'язок не стане стабільним.

— А це коли?

— Наперед сказати неможливо. Цілитель вважає, що перші тижні нам краще бути в одному будинку. Далі залежатиме від того, як закріпиться прив'язка.

Лея поклала палець на рядок.

— Пане Вельський, учора ви якось дуже вдало не почали з того, що я до вас переїжджаю.

— Це було в документах, які я залишив.

Вона подивилася на нього.

— Не захищайтеся документами.

Даріан нічого не відповів.

Лея повернулася до тексту.

Майстерня залишалася за нею, робочий день ніхто не регулював. У будинку їй належала окрема кімната, куди без дозволу не мали права заходити. Її листи, гроші й пересування залишалися її справою. Вона натомість не могла користуватися ім'ям Даріана у власних справах або розголошувати те, що випадково дізнається про його роботу.

Це її влаштовувало.

Далі йшов короткий пункт про майно.

— «Не привласнювати й не приховувати майно іншої сторони».

— Так.

Лея взяла олівець, закреслила «привласнювати» й написала над ним «брати».

Даріан простежив за виправленням.

— Якщо вже ображаєте мене, робіть це нормальною мовою.

Він нахилився до договору.

— Так навіть точніше.

Лея залишила правку.

Наступний пункт був її.

Шлюб і якірний зв'язок не давали Даріанові права на посмертний магічний контакт. Якщо Лея помре, для некромантії все одно буде потрібна окрема згода, дана нею за життя.

П'ять років тому вона вже стояла поруч, поки Даріан намагався отримати відповідь від Едгара Рейна. Повторювати цей досвід з іншого боку не хотілося.

Даріан прочитав пункт і тільки запитав:

— Формулювання вас влаштовує?

— Так.

Вона перегорнула сторінку.

Решта побутових умов пішла швидше. Лея знайшла неправильне посилання на додаток і одну фразу про службову необхідність, яка давала Даріанові більше прав, ніж їй подобалося. Після кількох правок залишилося просте правило: його робота не була причиною вимагати її присутності, якщо йому справді не потрібен якір.

До медичного додатка вона дісталася, коли чай уже охолов.

Учорашню «ймовірну сумісність» тепер пояснили зрозуміліше. Слід Серця Мороку в її магії та сторонній слід в ушкодженні Даріана були достатньо споріднені, щоб спробувати встановити зв'язок. Наскільки добре він закріпиться, стане зрозуміло тільки після ритуалу.

Лея повернулася до пункту про переїзд.

Тепер він дратував трохи менше.

У перші дні в неї могли з'явитися втома, головний біль або проблеми зі сном. Під час глибокого контакту вона могла відчути холод, слабкість чи зміну Даріанового пульсу.

— Якщо це станеться, що я маю робити?

Даріан відклав свої папери.

— Говорите зі мною. Якщо можете, торкаєтеся. Сенс не в тому, щоб витягнути мене силою. Мені потрібен живий орієнтир, коли власний зв'язок із тілом слабшає.

— Ім'я, голос, дотик?

— Зазвичай цього достатньо.

— А якщо ні?

— Контакт припинить цілитель.

Лея підняла очі.

Даріан зрозумів питання раніше, ніж вона його поставила.

— На складні контакти я більше не ходитиму сам.

Останнє слово залишилося між ними.

Лея відсунула медичний додаток.

— Учора ви сказали, що одного разу можете не повернутися. Тут усе звучить значно пристойніше.

— Медичні висновки зазвичай так звучать.

— Я серйозно.

Він не відвів погляду.

— Після контакту повільніше відновлюються пульс, температура й чутливість до живої магії. Наступний глибокий контакт може погіршити стан. Наскільки, ніхто не знає.

Лея дивилася на нього ще кілька секунд.

Формально він відповів. Відчуття, що частину відповіді Даріан залишив при собі, нікуди не поділося.

— Я хочу поговорити з вашим цілителем до ритуалу.

— Добре.

— Наодинці.

Даріан кивнув.

— Добре.

Це прозвучало настільки буденно, що Лея вже відкрила рот для наступної умови, а потім передумала. Якщо він погодився, не було сенсу сперечатися наперед.

Вона повернулася до договору.

Останні сторінки зайняли небагато часу. Строки, завершення якірного зобов'язання, порядок розірвання шлюбу. Після шести місяців нічого не продовжувалося без її згоди.