Як зустрів я тебе
Глава 6
Артем довго не міг змиритися з тим, як швидко його життя перетворилося на вузол, який він не здатен розв’язати.
Борг перед Леонідом не був просто цифрою — він став тінню, що йшла за ним усюди. Вранці вона стояла біля ліжка, вдень сиділа поруч за кермом, а вночі лягала між думками, не даючи заснути. Кожна спроба знайти вихід закінчувалася тим самим: сума залишалася недосяжною, мов кам’яна стіна.
Він рахував, позичав, шукав, але час працював проти нього.
І разом із боргом він втрачав щось інше — Олену.
Артем почав розуміти: справа не лише в грошах.
Справа в Леоніді.
У тому, як цей чоловік непомітно, без зайвих рухів, зайняв місце в їхньому житті так, ніби воно завжди йому належало.
Одного вечора Артем довго сидів у машині біля темного двору, не виходячи. Світло ліхтарів тремтіло на склі, і в цьому мерехтінні його думки ставали все різкішими.
Він більше не шукав правильних рішень.
Він шукав єдиний можливий.
«Я поверну її», — подумав він, і ця думка прозвучала не як план, а як клятва.
Неважливо, якою ціною.
Неважливо, що доведеться втратити.
Бо в його уяві Олена ще була його дружиною. Його життям. Його правом.
І якщо світ забрав це право — він готовий був його повернути.
Навіть якщо для цього доведеться переступити межу, після якої вже не буде дороги назад.
Відредаговано: 29.06.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
