Як закохатися в ботана

Розділ 12. Пригоди починаються

— Дівчата, у мене новини!

Софія зачинила за собою двері й подивилася на нас із таким виразом обличчя, що я одразу відклала конспект. Маша теж відірвалася від телефона.

За останні місяці ми вже навчилися розрізняти три види Софіїних новин: ті, після яких треба було співчувати, ті, після яких хотілося сміятися, і ті, після яких краще було спочатку сісти.

Судячи з її усмішки, цього разу належало до третьої категорії.

— Вам краще присісти, — порадила Софія.

— Ми вже сидимо, — зауважила Маша. — Не тягни.

Софія скинула куртку на стілець і вмостилася на своєму ліжку.

— Дівчатка, ми з Романом провели ніч разом.

Маша повільно опустила телефон.

Я кілька секунд дивилася на Софію, намагаючись зрозуміти, чи правильно почула.

— Стривай. Ти зараз серйозно?

— Абсолютно.

— З тим самим Романом? — уточнила Маша.

Софія подивилася на неї з удаваним обуренням.

— Ні, Машо. З його братом-близнюком, про якого я вам ніколи не розповідала.

— Ой, усе, не починай! — засміялася Маша. — Я просто уточнила.

Я підсунулася ближче.

— Ну добре. А тепер розповідай.

— Що саме?

— Софіє!

— Що? Ви хочете повний звіт із погодинним розкладом?

— Не треба нам погодинного, — сказала Маша. — Ми люди делікатні. Нам вистачить загального враження.

Софія розсміялася й відкинула волосся з плеча.

— Загальне враження таке: Роман набагато цікавіший, ніж я думала.

— Це ми вже чули, — нагадала я. — А тепер, будь ласка, конкретніше.— Ну що вам сказати? Він красивий, упевнений у собі, вміє жартувати й, на відміну від деяких самозакоханих красенів, не думає, що його зовнішність автоматично робить його подарунком для людства.

— Ага, — кивнула Маша. — Тобто подарунок, але з додатковими функціями.

— Саме так.

Софія на мить замовкла, а потім усміхнулася ще ширше.

— І, дівчата, мушу визнати: у нього є таланти, про які не розповідають на першій чашці кави.

Маша прикрила рот долонею.

— Софіє!

— А що? Ви ж хотіли конкретики.

— Ми хотіли, щоб ти розповіла, чи він хороший коханець, а не щоб ти зараз видала нам рекламний буклет! — заявила я.

— Ну, якщо вам так простіше сформулювати… Так. Дуже хороший.

Вона сказала це настільки впевнено, що ми з Машею перезирнулися.

— Ого, — протягнула Маша. — А ти, я бачу, задоволена.

— А чого мені бути незадоволеною? — Софія знизала плечима. — Я доросла людина, він доросла людина. Нам було добре разом. Я не збираюся вдавати, що нічого не сталося, тільки тому, що комусь може здатися, ніби дівчина повинна поводитися загадково й сором’язливо.

— Та ніхто тебе не засуджує, — запевнила я. — Ми просто не очікували, що ти так швидко перейдеш від кави до… повноцінної дегустації.

Маша пирснула сміхом.

— Катю, ти іноді сама себе перевершуєш!

— Дякую. Я стараюся.

Софія кинула в мене подушкою.

— Ви нестерпні!

— А ти нас любиш, — нагадала Маша.

— На жаль, так.

Ми ще трохи посміялися, а потім Софія стала серйознішою.

— Але не робіть із цього весілля на Мальдівах. Ми провели ніч разом, і мені сподобалося. Дуже. Та це ще не означає, що ми тепер пара.

— А Роман що думає? — запитала я.

— Приблизно те саме. Принаймні він не поводиться так, ніби після однієї ночі ми вже повинні вибирати імена для дітей.

— Чудово, — сказала Маша. — Бо я ще не готова бути хрещеною.— Не хвилюйся, тебе попередять заздалегідь, — пообіцяла Софія.

Я похитала головою.

— Знаєте, що мене найбільше дивує? Ще кілька тижнів тому ви просто пили каву й підколювали одне одного.

— Люди мають право на розвиток сюжету, Катю, — відповіла Софія. — Не всім же стояти на місці, як тобі з твоїми конспектами.

— До чого тут мої конспекти?

— До того, що твоя найстабільніша романтична історія зараз — із мікроекономікою.

— Зате вона не влаштовує мені емоційних гойдалок!

Маша розсміялася так голосно, що хтось за стіною постукав.

— Тихіше! — прошепотіла вона. — А то ще сусіди захочуть подробиць.

— Не дочекаються, — заявила Софія. — Це закрита інформація. Доступ лише за спеціальним дозволом.

— А ми думали, що в нас привілейований статус, — зітхнула я.

— Ви й так почули більше, ніж планувалося.

— Та ми ж навіть нічого не питали! — обурилася Маша.

— Ваші обличчя питали за вас.

Ми знову розсміялися.

І все ж мені було приємно бачити Софію такою задоволеною. Вона не намагалася переконати нас, що закохалася, не будувала планів на майбутнє й не шукала прихованого сенсу в кожному повідомленні Романа. Їй просто сподобалося те, що між ними сталося.  І, здається, цього їй поки що цілком вистачало.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше