Як закохатися в ботана

Розділ 8 Дискотека, на яку я не планувала витрачатися

Коли ми повернулися до гуртожитку, я мріяла лише про дві речі: зняти взуття й хоча б пів години нічого не робити.

Університет поступово починав нагадувати мені окремий вид спорту. Щодня треба було кудись бігти, щось записувати, запам’ятовувати і вдавати, що ти чудово розумієш, про що говорить викладач. А потім повертатися в гуртожиток і намагатися згадати, що саме ти записала в конспекті й чому половина речень закінчується незрозумілими скороченнями.

Я скинула сумку на стілець, перевзулася в домашні капці й уже збиралася оголосити вечір офіційно відкритим для відпочинку, коли Софія раптом випросталася посеред кімнати.

— Дівчата, у мене є пропозиція!

Маша, яка саме розбирала свої речі біля шафи, навіть не повернула голови.

— Якщо це про прибирання, я проти.

— А якщо про їжу?

— Залежить від їжі.

— А якщо про дискотеку?

Маша повільно обернулася.

— Тепер я слухаю.

Я заплющила очі.

Ні. Тільки не це.

— Сьогодні ввечері йдемо гуляти! — урочисто оголосила Софія. — Музика, танці, красиві хлопці. Нові знайомства. Можливо, навіть романтичні пригоди!

— А може, просто спокійний вечір із чаєм? — несміливо запропонувала я. Софія подивилася на мене так, ніби я щойно повідомила, що планую провести молодість у бібліотеці.

— Катю, ми в університеті! У нас почалося студентське життя!

— Воно почалося ще тоді, коли я побачила розклад пар, — зауважила я. — І поки що я не впевнена, що мені подобається ця версія дорослого життя.

— Ти просто ще не бачила його найцікавішої частини.

— Якщо ти зараз скажеш «сесія», я вийду у вікно.

— Не драматизуй. Я кажу про дискотеку!

Маша вже відклала речі й сіла на ліжко.— А знаєш, я за. Ми весь час або навчаємося, або їмо, або обговорюємо, як сильно втомилися від навчання. Треба хоч іноді робити щось інше.

— Наприклад, спати? — уточнила я.

— Катю, ти сьогодні просто неймовірно налаштована на пригоди, — зітхнула Софія.

— Я налаштована на фінансову стабільність. Це набагато серйозніше.

Софія примружилася.

— До чого тут гроші?

Я сіла на край свого ліжка й почала загинати пальці.

— До того, що я вже витратила купу грошей. На навчання, їжу, всякі дрібниці, які чомусь коштують зовсім не дрібні гроші. Тому якщо ми йдемо на дискотеку, то я відразу попереджаю: нічого там не купуватиму.

— Навіть напою? — запитала Маша.

— Навіть напою.

— А якщо захочеш пити?

— Буду дивитися на людей із заздрістю.

Софія розсміялася.

— Господи, Катю, ти так говориш, ніби ми їдемо на інший кінець країни й залишаємося там на місяць.

— Для мого бюджету це приблизно однаково.

— Гаразд, — примирливо сказала вона. — Нічого не купуватимеш. Але підеш із нами.

Я подивилася на неї, потім на Машу, яка вже явно уявляла себе на танцмайданчику.

Зрештою, я й сама не була проти трохи розвіятися. Просто хотілося, щоб розваги не вимагали від мене додаткових фінансових вкладень.

— Добре. Але якщо ви почнете переконувати мене замовити щось дороге, я вас не знаю.

— Домовилися! — Софія радісно плеснула в долоні. — А тепер збираємося. У нас не так багато часу.

— Куди поспішаємо? — здивувалася я. — Дискотека ж не втече.

— Красиві хлопці можуть утекти!

— Якщо вони так легко тікають, то, може, вони нам і не потрібні? — припустила Маша.

Софія показала їй великий палець.

— Ось за це я тебе й люблю. Але все одно збирайся.Наступні сорок хвилин наша кімната нагадувала місце проведення термінової операції, у якій кожна мала власне уявлення про правильний порядок дій.

Софія встигла витягнути з шафи, здається, половину свого одягу. Вона прикладала до себе одну річ, потім іншу, крутилася перед дзеркалом і час від часу запитувала нашу думку.

— Як вам це?

— Гарно, — відповідала Маша.

— А це?

— Теж гарно.

— А якщо ось так?

Маша зітхнула.

— Софіє, якщо ти ще п’ять разів переодягнешся, ми прийдемо на дискотеку саме тоді, коли її закриватимуть.

— Ти просто не розумієш важливості деталей.

— Я розумію. Але, здається, твоя шафа вже пережила емоційне потрясіння.

Я засміялася, дістаючи зі своєї полиці одяг.

Мені хотілося виглядати гарно, але без зайвих експериментів. Я не збиралася купувати нове вбрання заради одного вечора, та й не бачила в цьому сенсу. У мене були речі, які мені подобалися. Цього цілком вистачало.

Коли я нарешті переодягнулася й підійшла до дзеркала, Софія окинула мене уважним поглядом.

— О, а ти нічого така!

— Дякую за високу оцінку.

— Я серйозно! Тобі дуже пасує.

— Тоді я спокійна. Принаймні сьогодні мій гардероб нікого не розчарував.

Маша вийшла з ванної й одразу запитала:

— Усі готові?

Софія схопила сумочку.

— Так! І, дівчата, я вам обіцяю: сьогодні ми чудово проведемо час.

— А я обіцяю, що завтра зранку ти розкажеш нам усі подробиці, — відповіла

Маша.

— Звісно. Я ж не можу залишити вас без інформації.

— Особливо якщо інформація стосуватиметься красивого хлопця, — додала я.

— О, бачу, Катя вже починає входити в наш настрій!

— Не поспішай із висновками. Я просто люблю цікаві історії.І це була чиста правда.

На дискотеці було голосно, людно й набагато веселіше, ніж я очікувала.

Музика відчувалася навіть крізь підлогу. Біля входу юрмилися студенти, хтось голосно вітався зі знайомими, хтось уже танцював, хоча ми ще навіть не встигли нормально оглянутися.

Софія відразу пожвавішала.

— Ну що, дівчата? Починаємо?

— А що саме? — запитала я.

— Веселитися!

— А, тоді все зрозуміло.

Маша розсміялася й потягнула нас ближче до танцмайданчика.

Спочатку я почувалася трохи незграбно. Не тому, що не вміла танцювати, а тому, що навколо було стільки незнайомих людей, що очі просто розбігалися.

Університетський корпус удень здавався величезним, а тут я раптом зрозуміла, що студентів, які вміють розважатися, мабуть, набагато більше, ніж тих, хто вміє вчасно прокидатися на першу пару.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше