7 - Kedi, kedi, çok güzel bir kedi! / Kицю-кицю, ти - красуня! /

У столиці Австрії найвищим пілотажем для іноземця вважається сподобатися сивочолим, а подекуди й із волоссям, пофарбованим у рожевий чи фіолетовий колір, корінним жителькам Відня, котрі, увішані дорогоцінними прикрасами, поважно крокують у справах вулицями міста. Так от, якщо взятися за підкорення цієї вершини серйозно та підібрати вдалу комбінацію фраз, то у Вас є шанс не лише сподобатися типовій віденьській пані, а й одержати усілякі бонуси - Вам вкажуть правильну дорогу, порекомендують кінофестиваль просто неба, а інколи навіть за руку проведуть до Вашого місця призначення, яке Ви навіть за допомогою карти знайти не в змозі, і все це із щирою усмішкою.

У Туреччині ж майстерність володіння мовою я вимірюю спілкуванням із чотирилапими друзяками. Слід зазначити, що в курортному Сіде муркотунів набагато більше, аніж гавчиків, і почуваються вони так, немов щойно сказали Вам "Hoşgeldiniz!" (тур. „Вітаю!") і очікують від Вас реакції "Hoş bulduk!" (тур. „Раді завітати до Вас!"). На тротуарах попід будинками стоять котохатки, де господарі містечка відпочивають, поповнюють запаси води в організмі та ласують усілякими котосмаколиками.

Логічно, що я, як носій української та німецької мов, спочатку намагалася підбити клинці усілякими "киць-киць" та "miez-miez", проте намарно. У відповідь на мої звертання я бачила лише котячі хвости, які гордо показували повну муркотячу індиферентність щодо нав'язливої туристки.

А тут я маю зробити невеликий ліричний відступ. Німецькі собаки, приміром, на будь-яку іншу мову, окрім німецької, реагують дуже гостро: нова мова, нова тональність, нова мелодика, нові звуки або ж їхні комбінації викликають у гавчиків дикий стрес. Якщо ж собаку узагалі перевезти до іншої країни, де мова спілкування відмінна від звичної для її вуха мови, стрес стане перманентним.

Логічним висновком було якомога швидше навчитися "котячої" турецької. Кішка зветься kedi, собака, на перший погляд, узагалі звучить кумедно - köpek. Проте як це мене наблизить до мети?

Варто зазначити, що робота над моїм лексиконом тривала. Водночас я вивчала граматику, через яку в мене мізки закипали, і недарма - вчергове лежачи біля басейну, мене осінило: я ж можу не просто кликати ту кицю, а ще й робити їй компліменти! Отож, до роботи.

Англійське a big house, німецьке ein großes Haus або ж французьке une grande maison (у перекладі - "великий будинок") подібні за структурою: на відміну від української чи російської, у цих двох мовах іменник завжди потребує артикля і вживається за схемою артикль+прикметник+іменник.

Турецька і тут відрізняється за побудовою словосполучень: аби сказати "великий будинок", ми маємо скористатися схемою прикметник+артикль+іменник. Виходить "великий один будинок": büyük bir ev.

Уявляєте, що відбувається в мозку турків, котрі вирішили вивчати європейські мови? Отож-бо й воно! Мій просто щоразу кричав: Та що ж це таке! Я до такого не звик! З якого переляку артикль стоїть посередині?!

Саме з цієї причини я вирішила тренуватися на представниках родини котячих. У найгіршому випадку я зазнаю поразки і знову милуватимуся їхніми хвостами, які гордо пливтимуть геть. Проте хто ж його зна - я можу й "зійти" за місцеву!

Отже, до справи: того ж дня я почала підбирати муркотунам прикметники. Güzel - красивий, harika - чудовий, mükemmel - ідеальний. Наступного ранку дорогою із пляжу у готель я вловила двох котів і почала експеримент: Kedi, kedi, çok güzel bir kedi! Harika bir kedi, mükemmel bir kedi! Нашорошивши вуха та примруживши очі, вони повернулися до мене мордочками і стали слухати мої улесливі слова. Що Вам сказати - експеримент вдався!

Із собаками, щоправда, так не вийшло. Здається, за весь час відпочинку я бачила лише одну, і жоден із вищезгаданих прикметників їй не пасував. Тому єдине, що вдалося підібрати з мого небагатого арсеналу турецьких слів, було "şişman bir köpek" (тур. „товстий собака"). Згодна, трохи образливо, проте слово одразу запам'ятаєш!

Із собаками у мене пов'язана іще одна історія - в інстаграмі у Кубілая, мого знайомого із Стамбула, я натрапила на світлину його песика і... назавжди запам'ятала, як не треба робити компліменти!

Про це вже скоро, а тим часом Görüşmek üzere! Побачимося!