6 - İki elma / Два яблука /

Чи замислювалися Ви коли-небудь над двома яблуками? Над двома стиглими, червоними яблуками, котрі лежать на кухонному столі у красивій глиняній мисці, розписаній чудесними візерунками?

В українській мові все гранично просто: маємо одне стигле яблуко, щойно їх стає двійко - то вже стиглі яблука. По суті, ми дублюємо інформацію: і числівник, і прикметник, і іменник у множині вказують на те, що яблук двоє і вони є стиглими.

Турки ж вирішили голову собі не ламати і замість двох яблук кажуть iki elma (тур. „два яблуко”). Так-так, саме так, Ви не помилилися: іменник стоїть в однині, бо ж і так ясно, що їх двоє. Для нас це може здатися незбагненним і подекуди навіть диким - ну куди ж воно годиться казати п'ять зошит, чотири ручка, два чашка?

Проте тут слід увімкнути толерантність, відкритість до всього нового та інакшого і ... сприйняти це як данність.

До речі, якщо замислитися, то турецька мова страхує себе від спотворень механізмом надмірності. Окрім тих нещасних двох яблук, турки при мовленні часто-густо випускають займенника. Таким чином, "Ben seni seviyorum." перетвориться на "Seni seviyorum." (тур. „Я тебе кохаю.”). Гірше розуміти зміст речення від того не стало, бо дієслово має закінчення першої особи однини і чудово справляється із покладеною на нього місією, а саме - транслює інформацію про те, що тебе кохаю саме я.

Зачекайте, повернімося до яблук, скажете Ви - і матимете рацію! Якщо ми не маємо числівників, котрі виконуть роль артикля, то для позначення множини нам знадобиться маркер множини. На відміну від відомих нам мов, де яблука стають яблуками за допомогою закінчення множини (англ. apple - apples, фр. pomme - pommes, укр. яблуко - яблука) або ж внаслідок зміни голосної (нім. Apfel - Äpfel), турецька мова, як мова аглютинативна, послуговується суфіксами-приклейками, які чіпляються до іменника у називному роді множини. Цих суфіксів множини існує два, і використання того чи іншого суфікса множини залежить від закону великої гармонії голосних. Голосні а та ı вимагають після себе суфікс -lar, приміром, еlma -> elmalar (тур. „яблука”), kapı -> kapılar (тур. „двері”), а голосні е ті і одержать суфікс -ler: ev -> evler (тур. „будинки”), kedi -> kediler (тур. „кішки”).

Ця теоретична частина, звісно, так і лишиться теоретичною, а ми, озброївшись знаннями про два яблука, попрямуємо до співробітника ресторану, де можна розжитися фруктами на будь-який смак, проте де ваза з яблуками саме спорожніла, привітаємося (див. другу главу Çok Şok), перепросимо (див. третю главу Bir çay ve bir kruvasan, lütfen!) та поцікавимося "Elmalar var mı?" (тур. „Чи є іще яблука?”).

У відповідь на "Kaç tane elma istiyorsun?" (тур. „Скільки яблук бажаєте?”) Ви можете попросити два, не забуваючи при цьому чарівний ключик будь ласка, який відкриє перед Вами не одні двері: "İki tane elma, lütfen!" (тур. „Два яблука, будь ласка!”). Одержавши бажане, неодмінно подякуйте (див. п'яту главу Pinpon): турецькому співрозмовнику це буде приємно, а Вам - бонус на майбутнє, бо ж слава про ввічливу туристку пошириться рестораном в одну мить.

Той самий фокус спрацює із будь-якими іншими фруктами на Ваш смак: erik (тур. „слива”), şeftali (тур. „персик”), kayısı (тур. „абрикос”), mandalina (тур. „мандарина”), portakal (тур. „апельсин”), armut (тур. „груша”), muz (тур. „банан”), nar (тур. „гранат”)...

Тож смакуйте турецькими фруктами і смачного! Afiyet olsun!