1 - Beyaz yalan / Біла брехня /

Зачувши новину про те, що я обрала собі нову лінгвістичну жертву, подруги та знайомі взялися розпитувати мене, що ж мене так привабило у турецькій мові.

Як людина чесна, я в деталях описувала структуру турецької мови, де корені та афікси немовби склеюються і таким чином поєднуються у довжелезні красивезні слова, пояснювала, що таке аглютинативні мови, розписувала приклади на паперових серветках і загалом намагалася пробудити цікавість аудиторії до цієї нової для нас усіх мови. Пояснення мої, щоправда, не мали бажаного ефекту: очі співрозмовниць ставали скляними, на лобі збиралися зморшки. Тоді я й збагнула, що вимовляти термін "аглютинативна мова" взагалі не варто, хіба що я хочу відлякати своїх слухачок.

Одним словом, довелося брехати, що я обрала собі турецьку мову, бо ж вона така… красива. Один, здавалося б, непоказний прикметник вирішив мою "аглютинативну" проблему раз і назавжди!

Та на цьому мої пригоди лише розпочалися. Варто зазначити, що я викладаю німецьку мову в Goethe-Institut Ukraine і в силу своєї професії не можу відвідувати інші мовні курси. Тому про ідею вивчати турецьку в аудиторії із однодумцями довелося забути.

Що ж, без курсів - то й без курсів, вирішила собі я і почала опановувати турецьку самостійно. Ще той ребус, скажу я вам відверто.

Турецьке "Merhaba! Benim adım Katya." я сприйняла як належне і вивчила, не докопуючися до граматичних тонкощів фрази. Бо чи дійсно потрібно знати, що згідно закону великої гармонії голосних непіднебінна голосна заднього ряду а вимагає після себе таку ж голосну заднього ряду ı, бо так вимагає закон уподібнення голосних одна одній? Отож. Зробіть мені і собі послугу - вивчіть Benim adım у комбінації із Вашим іменем. Цим Ви полегшите собі життя, а я спатиму спокійно.

Німці, збираючися у відпустку до, приміром, Туреччини, обов'язково опановують Urlaubstürkisch - туристичний мінімум тієї мови, якою послуговуються місцеві. Зазвичай туди входять фрази для коротких розмов із, приміром, працівниками готелю; назви фруктів, овочів, напоїв, страв - бо німецькі туристи обожнюють, придбавши all inclusive, обідати чи/та вечеряти у ресторані поза межами готелю; цифри, дні тижня... Не продовжуватиму цей перелік, бо уявлення Ви собі вже склали.

Отже, до відпустки у поетично-загадкову Türkiye, вона ж - Туреччина, я була готова.

Першим серйозним реченням, яке заклало основу для подальших стосунків із турецькою мовою, стало "Тürkçe çok güzel bir dil, ama çok çok zor". (тур. „Турецька мова - дуже красива, проте й дуже складна.”) Ним я вбивала двох зайців: турки спершу розпливалися у посмішці, а потім співчували туристці, пропонували кави, айрану, дарували місцеве мило або ж амулет nazar boncuğu, всесвітньо відомий як "турецьке око". Не останню роль, звісно, відігравав той фактор, що в коханні до турецької мови зізнавалася білявка, співвітчизниця Хюррем Султан.

Ці дев'ять коротких слів стали моїм першим ключем до турецької скарбниці.

Другий, щоправда, підбирати було набагато складніше...