Розділ 58. Багаті теж плачуть

Розділ 58. Багаті теж плачуть

Соня вийшла з кафе та якнайшвидше пішла додому.

– Сонечко, що сталося? – перше, що запитала ба у своєї онучки, побачивши її сполохану та ошелешену.

– Я щойно розмовляла з Всеволодом Романовичем, – називати цього чоловіка батьком, Софія не стала. – Він сказав, що я його... Що він просив маму позбутися мене, – мовила Соня та кинулася своїй ба в обійми.

– Моя дівчинко, – Катерина Петрівна гладила онучку по спині та намагалася розрадити. – Таки підстеріг. Шила у мішку не приховаєш. Він упізнав тебе на прийомі. Я просила його лишити усе, як є, але не послухав. Мало горя він приніс Айсідорі! Не дам тебе каламутити!

– Ба, він має ще одну донечку. У мене є сестричка! – поділилася зі своєю ба Соня тим, що найбільше схвилювало її.

– То хай з нею і бавиться! Не було його у нашому життя, то й не треба, – мовила жінка.

– Всеволод Романович сказав, що Марійка прикута до інвалідного візка, що живе тільки з татом, без мами... – мовила Соня, а у її очах забриніли сльози. – Я хочу з нею познайомитись. Дозволиш?

– Це твоє право. Кров – не вода. Багаті теж плачуть, але дівчинку шкода. Не винні діти, що батьки помиляються. Познайомся. Ти така сонячна, добра. Дівчинка не повинна спокутувати гріхи батька, – казала Катерина Петрівна, розуміючи, що стримувати, обмежувати, забороняти немає ніякого сенсу.

– Ба, підеш зі мною? – запитала Соня.

– А я для чого там? Мене ж не запрошували.

– Будь ласка, – попросила Соня.

– Добре. Коли? – запитала Катерина Петрівна. Вона боялася відпускати Соню до Всеволода саму і зраділа, що Соня запропонувала піти разом.

Вони ще деякий час сиділи поруч та розмовляли, як це робили завжди. Між ними не було секретів. Софія була схожа на маму, а характером пішла в свою ба.

Марк Борисович вирішив провідати доньку, бо остання їх зустріч була надто емоційною. Женя зробила чудовий захід, французи були задоволені та підписали контракти не тільки з Марком Борисовичем, але й Соломію, Аполінарію та Багета забрали з собою тим самим рейсом. Батько Жені навіть не міг подумати, що його донька здатна у такий короткий термін усе організувати та зробити, ще й на такому високому рівні. Для Марка Борисовича цей проєкт був надто важливі і він вирішив підстрахуватися та замовив організацію цього заходу ще в одній агенції, недалеко з локацією, де усе організовувала Женя. Чоловік думав, що у разі невдачі, можна було б просто перейти до іншого місця та продовжити захід.

Якою ж лихою були Євгенія, коли дізналася про татків план Б.

– Тату, це ти настільки в мене не вірив?! – не вгавала Женя, переходячи на ультразвук.

– Просто ти ніколи подібним не займалася, в тебе ж ніякого досвіду не було... – намагався виправдатися чоловік.

– То й що? Невже твої французи не були в захваті? Усі ті твої компанії з організації подій просто здирали гроші з тебе, а я душу вклала. А ти в ту душу плюнув, – розійшлася Женя не на жарт. – В тебе надто багато грошей, що ти ними розкидаєшся? – прозвучало питання, до якого Марк Борисович точно не був готовий. Невже його донька, нарешті, знатиме ціну грошам?

– Я просто підстрахувався. А якби щось пішло не так? Це був наче запасний варіант.

– Добре. У скільки ти оцінив мої послуги? Прошу оплатити усе у повному обсязі. Готівкою. Завтра. До тебе в офіс приїде Алекс. Ним і передаси гроші. І я переїжджаю на постійно у свою квартиру, – гаркнула Женя, гепнувши дверима.

– Нічого, перебіситься, – думав Марк Борисович.

– Я йому доведу! – торочила собі Женя. Дівчина зібрала усі свої речі. Дістала із гаманця усі кредитні картки та перерізала ножицями їх навпіл, демонстративно залишивши усе на видному місці, щоб татко точно побачив.

То був бунт! Якщо в неї не вірять, вона доведе, що здатна заробляти на себе сама! Женя взяла дорогоцінності, які планувала продати у разі чого, та вже почала обдумувати стратегію дій. Вона знала, хто її підтримає та допоможе. Соня ж може працювати та заробляти собі на життя? А чим вона гірша?

Марк Борисович не очікував такого розвитку подій, але здивувався ще більше, коли увійшов до порожньої кімнати доньки та побачив понівечені шматки пластику. Чоловік не турбував доньку того дня, тільки зателефонував Алексу, щоб донька не наробила дурниць.

Бехтольд все ж вирішив поговорити з донькою, вибачитися, бо не тільки партнери, але й інші бізнесмени, які були присутні на заходах, які організувала Женя, відмітили, що усе було зроблено чітко та професійно. Усі просили дати номер агенції, яке усе провела. Марк Борисович пишався донечкою, але не розкривав нікому, хто був організатором та головним креативщиком.

Марк Борисович вирішив поговорити з донькою особисто, бо все ж бачив за собою провину. Чоловік купив улюблених смаколиків донечки. Зупинив автівку біля будинку, де була квартира Жені та пішов за великими пакетами, які лежали у багажнику. Чоловік був спантеличений, коли побачив, що біля під’їзду палив Всеволод Романович, а на сидінні його автівки лежав величезний букет троянд.

– Геть здурів! – мовив чоловік, закрив багажник та направився до Всеволода. – Що ви тут робите? – войовничо запитав Марк Борисович.