Розділ 34. Краще б постукала

 насамперед покликала не камеристок, а Піполо. Вона дунула в свисток, і за кілька хвилин блазень уже стукав у двері.

Дивно, але цього разу він не порадував ні яскраво-червоним, ні примітно-смугастим одягом — був одягнений у сірий непримітний плащ.

Аліса запросила його зайти і веліла сідати на скриню. Ось з неї, зі скрині, і почала розмову.

— Ну, розповідай, як тобі вдалося зникнути?

Блазень хмикнув, незалежно закинув ногу на ногу і видав гордовито:

— Піполо може пролізти в будь-яку щілину, моя королево.

От пройдисвіт. У щілину він проліз. Та там навіть крихітної шпаринки не було.

— Рундук що, з секретом? Через нього відкривається таємний прохід? — висунула Аліса єдину правдоподібну версію.

— Ти напрочуд прониклива, моя королево, — усміхнувся Піполо. — І я зараз не лише про скриню, а й про те, який чудовий хід ти придумала, щоб упіймати шпигуна.

— Ти підслуховував? — докірливо похитала головою Аліса.

— Це мій обов'язок — усе знати про всіх, — задер він ніс.

— Гарне діло. А якщо якась парочка усамітниться, щоб зайнятися коханням, ти теж підслуховуватимеш? Знаєш приказку про третього зайвого?

— Не забувай, я чую навіть те, що не хотів би чути, — філософськи знизав він плечима.

— Виходить, якщо десь поблизу є ти, то про конфіденційну розмову можна забути?

— Це стосується будь-кого, але тільки не тебе, моя королево. У тебе в руках те, що дає владу над Піполо.

— Ти про свисток? — Аліса новими очима глянула на глиняну пташку, за допомогою якої викликає блазня.

— Якщо подуєш у дудочку на повні груди, затиснувши пальцями маленькі отвори з боків голови птаха, то це оглушить мене на якийсь час. Мій слух втратить тонкість. Піполо чутиме лише те, що здатна чути звичайна людина.

— І чи довго це триватиме?

— Залежить від твоєї старанності, моя королево. Якщо подуєш сильно, оглушиш на кілька годин. Але, прошу, не роби цього часто. Пам'ятай, коли Піполо оглушений, він не чує сигналів свистка. І якщо кликатимеш його на допомогу, він не прийде, — блазень сумно посміхнувся.

Певна річ, Аліса не збиралася оглушувати Піполо по ділу і без діла. Лише у разі нагальної потреби. Тим більше, що його тонкий слух і вміння пролізти в будь-яку шпарину їй знадобляться, тому що вона вирішила зробити його своїм секретним агентом.

— Піполо, хочу доручити тобі відповідальну місію сьогодні вночі.

— Вистежувати шпигуна, поки ви з королем відпочиватимете в його каюті? — лукаво посміхнувся блазень. — Ніхто краще за Піполо не впорається з цим завданням, моя королево.

Аліса була тієї ж думки. І хоч король дасть аналогічне завдання комусь зі своїх надійних людей, але чи буде та людина досить спритна і розумна для такого роду доручення? Та й щодо надійності людей короля Аліса теж сумнівалася. Звичайно, можна було б поставити аналогічне питання з приводу блазня. Чи достатньо він вірний Алісі? Піполо сам може виявитися шпигуном, хіба ні?

Ні.

Десь у ній сиділа впевненість, що він ніяк не може бути спільником ворогів корони. Навіщо б він став розповідати їй про свій тонкий слух, якби працював на недругів? Втертися до Аліси в довіру Піполо міг і не розкриваючи своїх таємниць.

— Домовимося так. Поки що просто спостерігай, — дала вона настанову своєму агентові 007. — Не треба здіймати галасу, навіть якщо наш недоброзичливець видасть себе.

Головне — вирахувати шпигуна, а там уже буде видно, що з ним робити. Куди він дінеться з цього човна?

Піполо задоволений підвівся з рундука і відважив жартівливий уклін:

— Тоді дозволиш іти?

— Іди, але спершу розкажи, куди веде потайний хід із скрині і як ним скористатися.

— Щоб ним скористатися, і справді, потрібна гнучкість і спритність. Веде він у комору, звідки можна вийти на нижню палубу. Я чув, що колись у цій каюті мешкав помічник капітана, котрий сильно пристрастився до рому. Ось він і зробив так, щоб у будь-який час дня і ночі, навіть коли комора замкнена, мати доступ до предмета своїх пожадань.

Що ж, при нагоді треба й Алісі навчитися зникати зі своєї каюти через рундук. Раптом знадобиться?

Перш ніж Піполо вийшов у коридор, вона попросила його покликати камеристок. Ті з'явилися негайно і, звичайно ж, із незмінним запитанням:

— Накажете готувати вас до сну?

— Так.

О, що тут почалося! Карла розвела таку бурхливу діяльність, що здавалося в Аліси не дві камеристки, а щонайменше десять.

Абсолютно незбагненним чином у володіннях Аліси матеріалізувалася чудова сяюча начищеною міддю ванна. Карла похвалилася, що роздобула її в каюті капітана, аргументуючи тим, що королеві ванна потрібніша.

Камеристки постаралися наповнити її гарячою водою, в яку були додані ароматні олії. Пара клубилася над поверхнею, розносячи по каюті запах свіжості. Аліса не без задоволення поринула у воду, а її помічниці почали натирати шкіру рідкими мийними засобами і мити голову ніжними пінками.

Трохи незвично було, що з такою простою процедурою Алісі допомагають. Якось до цього вона і сама чудово справлялася з прийняттям ванн, але вона змирилася і підкорилася місцевим звичаям. Нехай усе буде як годиться — це необхідно, щоб її план імітації шлюбної ночі та вираховування шпигуна спрацював.

— Ви сама досконалість, моя королево! — захоплено примовляла Розабелла, коли вони з Карлою вбирали Алісу в найніжніші мережива.

Старша камеристка була зосереджена та прискіплива. Але коли в якості останнього штриха на Алісу був накинутий пеньюар з тоненького шовку і мережив, вона теж уподібнилася до Розабелли і видала:

— Ви бездоганні, моя королево! Його величність буде засліплений!

Аліса подивилася в дзеркало. Так, камеристки свою справу знають. Шовк і мереживо ніжно огортали тіло, грайливо відкриваючи зовсім небагато. Водні процедури зробили шкіру гладенькою та шовковистою. Волосся спадало на плечі м'якими золотистими хвилями. Щоки трохи почервоніли, очі сяяли. Ось це було насправді найдивовижніше — як камеристкам вдалося надати блиску очам? Чи очі горіли в Аліси від того, що вона відчувала азарт від майбутньої авантюри з провокацією шпигуна?