Розділ 10. Хазяйка ситуації

Еміліо відчув печіння в тому місці, де була рана, і відразу вловив, що погляд співрозмовниці уперся в його плече. Там розпливалася червона пляма крові. От халепа! Найменше він хотів, щоб щось подібне сталося у її присутності. Юним дівам притаманно панічно реагувати на кров і втрачати свідомість.

— Що це в тебе? — запитала вона вимогливо, не виявивши жодного бажання зомліти.

Відважність — це її перша вада, цікавість — друга. Обидві ці вади Еміліо завжди вважав найгіршими для жінки, а саме у цієї представниці прекрасної половини роду людського вони ще й поєднувалися з премилим юним личком і струнким спокусливим тілом, що посилювало і без того вельми вибухові та суперечливі почуття по відношенню до неї.

І що ж відповісти допитливій дружині?

— Поранився, коли вправлявся у фехтуванні.

— Спортивна травма? — у її голосі Еміль вловив відтінок поваги.

Це виявилося несподівано приємно. Зазвичай вона обурювалася чи сперечалася, докоряла чи шантажувала. Яка разюча відмінність від того, до чого звик Еміліо. Діви розмовляли з ним із незмінною улесливістю та легким жахом. Цікаво, як вона відреагувала б, якби дізналася справжню причину його поранення.

— Давай я подивлюся, — вона встала з-за столу і попрямувала до нього. — Знімай камзол та сорочку.

Еміліо трохи здивувався. Непередбачуваність і вміння поставити в глухий кут — ще дві вади його білявої благовірної. Він зовсім не хотів показувати їй те, що не збирався показувати нікому, окрім свого лікаря.

— Давай же, — поквапила вона. — Треба подивитися. Схоже, рана відкрилася.

— Боюся, юній діві не дано бути обізнаною в таких справах.

— Я знаюся на спортивних травмах — я ж займалася дзюдо.

Знову вона згадала про свою магію. Хоче сказати, що чари дзюдо мають якесь відношення і до лікування? Еміліо, як і кожного мага, інтригувала будь-яка незнайома магія, але він не був у захваті, що нею володіє його дружина. Йому хотілося, щоб благовірна була позбавлена будь-яких магічних здібностей. Так спокійніше. У його картині світу жінка повинна займатися рукоділлям або квітництвом, поки чоловіки ведуть важливі державні справи. Він спеціально дав добро, щоб йому готували в наречені Мелісу — принцесу немагічного королівства. Ось хто був наче спеціально народжений не створювати проблем. Але все пішло не за планом.

Вони з Жанкарло запідозрили, що щось не так ще в момент, коли завершився шлюбний ритуал. Магія шлюбної арки подіяла на наречену надто сильно. Так сильно, що лікар почав побоюватися за її здоров'я — довелося тимчасово наслати на неї дурман. Адже якщо наречена не володіє магією, то подібного не повинно відбуватися.

— Пляма все більша, а ти не реагуєш! — у обуреної благовірної спалахнули очі.

А ще кажуть, що біляві діви холодні, як лід. Його світловолосій жінці більше пасувало слово «вогонь».

— Недарма Жанкарло назвав тебе проблемним пацієнтом, — продовжила вона. — Доведеться самій роздягати тебе, — вона сказала це з дещицею іронії, але разом з тим нахилилася до нього, давши погляду милуватися жіночими принадами, і справді почала розстібати ґудзики на камзолі.

Один за одним — і камзол скинуть з плечей. У Еміліо скипіла кров. Якби не рана, він змусив би її пошкодувати про цю небезпечну солодку гру. Ох, як би вона пошкодувала! Але Еміліо не можна було дозволити цікавій дружині побачити оголене плече, треба було зупинити її.

— Продовжуй, — хрипко наказав він. — Приблизно про таке я й фантазував. Тільки думав зайнятися цим уночі, але якщо ти наполягаєш прямо зараз…

Йому все ж таки вдалося збентежити свою незворушну дружину. Її щоки спалахнули. Вона відсахнулася. І поки нею володіло сум'яття, він перейняв у неї ініціативу.

— Якщо справді хочеш мені допомогти, поклич сюди лікаря. Тільки передай йому інформацію про те, що трапилося, особисто — не через слуг. Я не хочу, щоб ті хвилювалися за моє здоров'я.

— Добре, — на диво не стала сперечатися вона, — вирушу на пошуки Жанкарло.

Від Еміліо не сховалося, як його дружина стягнула зі столу скриньку з ключами.

— Ми не договорили. Трохи згодом я навідаю тебе.

— Не обіцяю, що прийматиму пізніх гостей.

За її тріумфальною посмішкою Еміліо здогадався, що із замком на дверях вона почувається господаркою становища. Вважає, йому потрібні ключі, щоб потрапити до її покоїв? О, ні, він може зробити це і без ключів. Його дружину чекає сюрприз, бо Еміліо рішуче налаштований відвідати її сьогодні вночі.

Вона попрямувала до дверей.

— Скажи Жанкарло, щоб захопив чисту сорочку, — сказав він їй навздогін.